“Полісся” дебютувало на міжнародній арені з поразки. Й це навіть прогнозовано — молодий та малодосвідчений тренер прийняв команду, що перебуває в режимі становлення (взагалі-то прийшло більше десяти новачків). “Олімпія” також відносно недавно призначила нового менеджера, тільки от люблянці є частими гостями в єврокубках та давно набили необхідні шишки.
З іншого боку, хотілося бачити від житомирян агресію, ту саму філософію, так гарно розписану в інтервʼю Імада Ашура. Тепер нам треба виплутуватися, а це в будь-якому випадку важно — нікому не побажаєш розпочинати з 0:2.
Ми вирішили пройтися сторінками історії та за час незалежності знайти схожі кейси, коли дебютант стартував з програшу. Чи зумів він перевернути ситуацію на свою користь? Ось зараз і дізнаємося.
8 серпня 1996-го, “Садам” — “Нива” Вінниця — 2:1
22 серпня 1996-го, “Нива” Вінниця — “Садам” — 1:0
Вінницька “Нива” нечасто радувала присутністю в елітному дивізіоні, однак зуміла залишити яскравий слід. Вболівальники зі стажем добре памʼятають неочікуваний вихід до фіналу кубка України-1995/96 — він видався тернистим, й на дистанції був вибитий донецький “Шахтар”.
“Динамо”, чиї переваги не обговорювалися, спокійно забрало чашку (2:0), зате інший фіналіст отримав можливість випробувати себе в Кубку володарів кубків. Сьогодні таллінського “Садама” вже не існує, але випав саме він — відверто прохідний опонент, який напередодні матчу розташувався передостаннім у домашній першості.
“Нива” також важко рухалася Вищою лігою (2 очки після 4 турів, але в суперниках “Чорноморець”, “Дніпро” та міцний київський ЦСКА, в чому ви переконаєтесь трохи пізніше).
Передбачалося, що ми без проблем візьмемо своє, втім, “зелено-білі” нікуди не квапилися, виглядали інертно, й за це понесли покарання — підпустили естонців занадто близько, мʼяч влучив у руку Леоніду Гайдаржи, внаслідок чого арбітр справедливо вказав на одинадцятиметрову позначку.
У другому таймі вінничани організували ще один “привоз” — голкіпер Циткін невдало вибив, круглого підібрав Крістен Війкмяе та вдячно скористався наданим подарунком. Що круто, “Нива” відповіла одразу — на 78 хвилині Руслан Романчук зняв павутину з “девʼятки”.
Вдома “Нива” не справила враження команди, готової диктувати свої умови — наприклад, рефері не зафіксував гол у наші ворота через грубу гру на Гайдаржи, а потім таллінці ще й поцілили у штангу. Це не той випадок, коли щастить сильнішим — “зелено-білі” пролізли завдяки індивідуальним діям Романчука, який 63 хвилині мав вдосталь часу подумати.
забитих та пропущених допомогла протиснутися далі — прямісінько на “Сьон”. Швейцарці не жартували та влаштували побиття — 6:0.
13 серпня 1998-го, “Корк Сіті” — ЦСКА Київ — 2:1
27 серпня 1998-го, ЦСКА Київ — “Корк Сіті” — 2:0
У 1998-му київський ЦСКА дійшов до фіналу національного кубка — просуваючись сіткою, розібрався із власним дублем (5:4; так, то була цікава епоха, коли резерв міг потрапити у високі стадії й зустрітися з основною командою), потім почергово поклав на лопатки “Таврію” (2:1), “Дніпро” (2:1) та донецький “Металург” (4:2). Останній захід проти “Динамо” не вдався (1:2), втім, Володимир Безсонов, як і вищезгадана “Нива”, не залишився без заохочувального призу — путівки до Кубка володарів кубків.
Треба визнати, що зібралася доволі колоритна банда — Віталій Рева, три Сергії — Беженар, Ревут, Закарлюка, Павло Шкапенко, Віталій Левченко, Руслан Костишин, Едуард Цихмейструк (ще потім підʼїхав сам Віктор Леоненко). “Армійці” снували в середині турнірної таблиці, зате славно рубалися в змаганнях на виліт — так і був подоланий “Корк Сіті”.
Ірландці втомили постійними навісами, напирали й таким чином напрацювали на пенальті (Рева угадав кут, але Келвін Фленаган вдарив під стійку). На 32 хвилині “бунтарі” закріпили перевагу — після енного завантаження з флангу відгукнувся Дерек Кохлен та майже впритул розстріляв нашого воротаря. Що важливо, кияни не опустили голову — на 90+ у штрафній “Корк Сіті” виник безлад, мʼяч відлетів до Олександра Олексієнка, далі — Ревута. Ще якась мить і… 1:2.
“Скрутне, але не безнадійне становище” — так опісля написали журналісти. Зачіпка, привезена із Ірландії, показала, що із суперником треба боротися; кияни провели ротацію, пробували розкусити британців їх же зброєю, а коли відмовилися від навісів, то справа пішла вгору. Цихмейструк вправно зіграв на добиванні, а Леоненку допомогла злива — гості губилися на мокрому газоні, й нападник зробив 2:0.
що в наступному раунді вдача відвернулася від ЦСКА — московський “Локомотив” відвантажив пʼять штук. Заслужено — у квітні 1999-го Юрій Сьомін зупинився на півфіналі із “Лаціо”.
28 липня 2016-го, “Олександрія” — “Хайдук” — 0:3
4 серпня 2016-го, “Хайдук” — “Олександрія” — 3:1
2016-му Володимир Шаран набрав 38 очок в УПЛ, й цього вистачило, щоб гарантувати прописку в Лізі Європи. Влітку тренер провів деякі пертурбації зі складом, але не сказати, що він був як слід посилений для боротьби на трьох фронтах одночасно. Орендований, ще “зелений” Яремчук, Сімінін, Гітченко, Прийомов, Матвєєв та ще кілька футболістів, які прибули в якості вільних агентів — одразу читалося, що таких ресурсів малувато для рівноцінного суперництва у кваліфікації.
Тим паче волею жеребу випав “Хайдук”, що вряди-годи добирався до групової стадії того чи іншого турніру. Це перевірений боєць — звісно, не такий успішний, як загребське “Динамо”, — але зі своїм бекґраундом, достатнім, щоб назватися фаворитом.
Й, зрештою, прогнози справдилися — “білі” із Максимом Білим (вибачте за каламбур) навідалися на “Ніку” та влаштували показовий розгром. Із фінальним свистком горіли 3:0 на користь хорватів — точними ударами відзначилися Марко Чосич, Анте Ерцег та Франк Охандза.
Чи можна після подібного нокауту оговтатися? Ну, Старенький подарував примарну надію — на сплітському “Полюді” “містяни” вибігли в контратаку, Яремчук віддав вивірену передачу, й Сергій впевнено переграв Ловре Калинича.
На свою біду ми зупинилися, й “Хайдук” не став церемонитися — багато пресингував, намагався витиснути максимум із власних моментів та в підсумку добився бажаного. Кутовий, пенальті та класно реалізований штрафний — підопічні Шарана намагалися відштовхнути опонента від карного майданчика, проте це не вберегло від ефективного розіграшу стандартів.
відправилися на зарубу із тель-авівським “Маккабі” та не впоралися із ними в серії пенальті, а “Олександрії” залишилося чекати кращих деньків.
18 серпня 2022-го, “Дніпро-1” — АЕК Ларнака — 1:2
25 серпня 2022-го, АЕК Ларнака — “Дніпро-1” — 3:0
У сезоні 2021/22, незавершеному через повномасштабний напад Росії, “Дніпро-1” встиг зайняти бронзову сходинку.
З настанням нової кампанії “чорно-жовті” отримали шанс потрапити до групи ЛЄ — для цього було потрібно подолати лише одну перепону у вигляді АЕКА із Ларнаки. Зрозуміло, що звідусіль кричала війна, проте футбольна спільнота переконувала себе, що рівень все ще достатній, аби розібратися з кіпріотами.
Й ось ця сліпа віра, підкріплена минулими успішними прикладами, підсунула здоровенну свиню — ми враз усвідомили, що майже безповоротно звалилися нижче плінтуса та не здатні спокійно дати бій представникам периферії (та пригадати хоча б “Олімпію”, проти якої виникли суттєві проблеми).
що українці віддали матч — ростер АЕКУ нараховував кілька локальних зірок (виокремимо Рафу Лопеса, Івана Тричковського та добре знайомого Бруну Ґаму, що захищав кольори оригінального “Дніпра”), втім, це не настільки потужний конкурент, щоб перед ним соромитись.
Незлагодженість хлопців, керованих Олександром Кучером, була просто кричущою — в епізоді, коли Омрі Альтман розпечатав наші ворота, мʼяч попередньо зрекошетив від Ігора Когута, й цим спростив завдання для плеймейкера Ларнаки. Ще більший фейл стався у другому взятті — непорозуміння під назвою Макс Валеф пролетіло повз круглого, й Хрвоє Миличевич закотив у порожню сітку.
Олександр Сваток скоротив відставання під самісіньку завісу, однак і фініш зустрічі був зіпсований вилученням Едуарда Сарапія. Чи спостерігався проблиск надії без одного із важливих виконавців лінії оборони та з наявністю загального сумбуру? Та де там.
Жевріло сподівання, що “Дніпро-1” зробить хоч якусь роботу над допущеними помилками, але ні — знову відскоки (Адам Дюрчо) та рекошети (Лопес) довели різницю між командами до плачевної. Коли Нікос Енглезу втретє пробив Валефа, то наші коментатори навіть зраділи, що це вдалося чисто й без якихось “але”. Словом, і сміх, і гріх.
Поразка не викинула проєкт Коломойського за межі єврокубків — клуб спромігся забезпечити плейоф Ліги конференцій. Правда, всесвіт вдруге пожартував — у 1/16-й підкинув АЕК, й “зелено-жовті”, попри всі заяви про вендетту, що лунали у вітчизняних ЗМІ, покрокували далі.
А що покаже “Полісся”? Дізнаємося вже у четвер.