- Ти був за крок від переходу до мадридського «Атлетіко». Тоді твій агент Люндовський сказав, що це не той проєкт, який тобі підходить. Можеш пояснити, чому?
- Це було не тому, що наші стосунки з «Атлетіко» були не найкращими: були люди, які хотіли мене бачити у клубі, а були й такі, що не хотіли. Я не відчував довіри, на відміну від «Роми».
- Що для тебе означає Рим і «Рома»?
- Це правильний клуб, у нього є амбіції та голод до перемог. А ще є прекрасний стадіон, чудове місто і фантастична фан-база. Я був у Римі лише раз, під час останнього чемпіонату Європи. Але це був час коронавірусу, і тоді я перебував у національній збірній. Я залишився на три дні, дещо побачив. Скоро надолужу згаяне.
- Тобі було нелегко закріпитися у великому футболі, але врешті-решт ти це зробив. Наскільки важливий характер і особистість для того, щоб стати топгравцем?
- У Данії я отримав травму (розрив передньої хрестоподібної зв'язки, - прим.), яка вплинула на мене, але також зробила мене сильнішим. Після цього я почав більше працювати в тренажерному залі, жити професійним життям. Характер допоміг мені, адже для нападників голи - це все: центральний форвард, який упевнений у собі, - найкращий гравець.
- Що означає виграти «Пічічі» в Іспанії. За останні 15 років це вдавалося лише Левандовському, Бензема, Мессі та Роналду...
- Це трофей, який надає мені ще більшої впевненості. Я маю подякувати «Жироні», моїм партнерам по команді та тренеру (Мічелу, - прим.), який повірив у мене. На початку сезону ніхто б не поставив на те, що я зможу це зробити, але я показав, що у футболі все можливо. Дякую також моїй родині, - розповів Довбик для La Gazzetta dello Sport.