– Переїзд у «Шахтар» – як сприйняли тебе? Перші розмови з Луческу – як відчуття розрахунку на тебе, як тебе оцінювали? Перші враження.
– Супер перші враження. Ми збори почали в Донецьку. Перший етап пройшли і поїхали в Емірати.
– Коли ти приїхав у Шахтар, хто там ще був з воротарів?
– Лаштувка, Шутков, Плетікоса.
– У тебе, я сам пам'ятаю, пішло-поїхало, є довіра, ти почав грати.
– Поїхали в Емірати, і одразу він зі Спірідоном викликав мене, каже: «Ти будеш грати. За будь-яких обставин у мене молоді гравці грали». Тобто він мені дав ту довіру.
А я приїхав – 19 років, свідомості мало, куди, що. Приїхав – то приїхав, футбол подобається – граю, не граю. Сказав грати – ну, буду грати. Тобто, в мене не було якогось там психологічного бар'єру, що я прийшов – і все, затиснувся в ті ворота і не буду грати так, як я грав.
У той момент він мені допомагав, бо в мене не було такої свідомої оцінки, що я прийшов реально в топ-клуб України, на який усі дивляться, і ти маєш за кожну дію відповідати. Мені легко було в тому плані. Тим більше, тренер сказав: «Ти граєш».
Це вже потім я з часом зрозумів, що я, прийшовши, при тих воротарях, які є з колосальним досвідом, суперякостями, – в якихось індивідуальних якостях я все одно програвав, у досвіді 100 відсотків програвав. І потім я зрозумів специфіку Луческу.
Тобто, втрачає довіру до тебе – нічого не допоможе. Він сам це сказав. Каже: «Як тільки я втрачаю довіру до гравця – ви хоч на голові стрибайте, шансу вам не буде». І це я, в принципі, відчув і зрозумів, коли повернувся з оренди, коли Саня Рибка дискваліфікацію отримав. І мені одразу Спірідон сказав: «Грати не будеш».
– Що б ти не робив?
– Так. Хоча в мене дуже класний був ігровий тонус. Тоді Андрюха Пятов – він же не грав весь час, і йому в цей тонус було важко входити. Але я з розумінням поставився до того, – сказав Шуст.