– Вся ця історія виглядає, як зрада. Перш за все з його раніше сказаних слів. Я Селі дарував шарф «СК Шмат лайна», фоткались з ним, і тут бац…! Я був шокований, коли дізнався, що він працюватиме в Дніпрі-1.
Селя багато років розповідав, що він з нами – з фанатами Дніпра, і ніколи не перейде до «мінусів». Він у складі Колоса забивав гол Дніпру-1 і співав «Край наш козацький», а потім перейшов працювати у цю аферу, легалізуючи її своєю постаттю. Він почав кричати у роздягальні Дніпра-1 разом з командою: «Хто ми?! Дніпро!». Це як зрозуміти? Він же знав, що цей заряд фанати Дніпра придумали для футболістів нашої команди.
Пам’ятаю, як Йовічевіч, коли тільки-но прийшов до Дніпра-1, також спробував використовувати цей заряд, але з ним поспілкувалися ми і львівські фанати, і після цього Ігор більше ніколи не кричав наш заряд.
Тому мені було дуже сумно дивитися, як Селя вистрибував з трусів у роздягальні Дніпра-1, горланячи: «Хто ми?! Дніпро!». Ну добре, пішов ти туди, то працюй мовчки, навіщо це викрикувати? Хоча я не знаю, як він міг піти працювати до Коломойського після того, як його там кинули, я маю на увазі період в Дніпрі.
Я досі жалкую, що брав участь у прощальному матчі Селезньова. У передостанній день було тренування гравців, і Селін син вийшов у футболці «мінусів». У мене був шок, коли я це побачив.
– Цікаво, як відбулася ваша розмова з Йовічевічем?
– Ми балакали через людей, а потім з Ігором ще поговорили на наше прохання фанати Карпат, які з ним у близьких стосунках. До Йові у мене претензій немає, він одразу сказав: «Я все зрозумів».
– А Селезньову ви щось казали стосовно його вчинку?
– Впродовж двох днів він мені писав два рази: «Треба побалакати». Я сказав: «Окей, давай, чекаю». Але він так і не приїхав, напевно, не було часу, – резюмував «Юджин» в інтерв'ю Українському футболу