«На той час в Узбекистані комітет державної безпеки очолював українець за походженням, не пам'ятаю вже його прізвище. Після розпаду СРСР, він залишився там, прийняв громадянство і став керівником служби безпеки Узбекистану.
Коли він дізнався, що у команді грають українці, а ще, що тренує її у минулому зірка київського Динамо – Віктор Матвієнко, то він перейнявся до нас симпатією. Почав приїжджати у команду, залишив нам номер свого телефону, Сказав: звертайтесь, якщо будуть якісь проблеми – допоможу. А у нас база клубу знаходилася за містом. Кожен день, після тренувань, ми звідти їздили додому. Одного разу ми їхали втрьох – я, Ігор Таран, і ще один місцевий хлопець. Проїжджаємо цей міліцейський пост, і тут нас гальмують. До цього ми кожен день його проїжджали й нас ніколи ніхто не зупиняв.Одразу ми не зрозуміли, що вони хотіли. Вони між собою узбецькою мовою спілкувалися. І тут місцевий хлопець, який їхав з нами й чув, що вони говорять, каже Ігорю Тарану: «Миттю біжи на базу і телефонуй вашому знайомому з комітету безпеки. Скажи, що вас затримали на посту, нехай виручає».Тут ми зрозуміли, що відбувається щось недобре. Під шумок, поки ми там стояли, Ігор якось знайшов можливість збігати на базу і зробити дзвінок. І буквально через п'ять-сім хвилин до нас під'їхали кілька чорних «волг» із людьми з комітету безпеки і нас відпустили.Потім той місцевий хлопець, який знав узбецьку мову, розповів нам, що у них було завдання підкинути нам наркотики, а після цього арештувати. А далі шантажувати: або ти залишаєшся у команді, або ув'язнення. Я був шокований такими методами. Пощастило, що у нас в Узбекистані був такий покровитель, який миттєво відреагував», – розповів Сирота у коментарі
Нагадаємо, Святослав – вихованець Динамо, де й розпочав професіональну кар'єру. Виступав також за Верес, Дніпро, тернопільську Ниву, російський Газовик-Газпром і узбецький Дустлік, де й повісив рукавички на цвях.