«Ліга націй – це ще один шанс вийти на чемпіонат світу, тому турнір не може розглядатися, як прохідний або як товариські матчі. Те, що всі наші суперники – учасники Євро-2024 – є дуже крутим. Матчі збірної – це трохи інший рівень, і складно буде проти будь-якого суперника. Це чудова можливість – зіграти проти таких команд та показати свій рівень», - це слова голкіпера національної збірної України Анатолія Трубіна напередодні старту нашої команди у Лізі націй.
Власне, кіпер «Бенфіки» коротко розставив головні акценти перед початком нового ігрового циклу головної команди країни, виділивши основний із них. Повторю ще раз слідом за Анатолієм: «Ліга націй – це ще один шанс вийти на чемпіонат світу, тому турнір не може розглядатися, як прохідний».
Отже, можна зробити висновок, що сам по собі напрошується, що футболісти, викликані Сергієм Ребровим на вересневі матчі (проти збірних Албанії та Чехії; а ще в нашій групі є збірна Грузії), усвідомлюють те, що в цих іграх, на відміну від матчів Євро-2024, клеїти дурня вже не можна. Бо у випадку паралельних невдач – і в цьому турнірі, і у відборі на ЧС-2026 – можна знову пролетіти повз Мундіаль. А вдала гра у групі ЛН дає шанс зайти на світовий форум із «запасного входу». Власне, так, як «синьо-жовті» потрапили на недавній чемпіонат Європи.
Проте, віддаючи належне нашим футболістам в особі Анатолія Трубіна за свідомість та розуміння, особисто я дуже стурбований, і це, м'яко кажучи, напередодні старту нашої першої збірної у новому сезоні. Зараз спробую пояснити, чим викликано моє занепокоєння.
***
Про дуже консервативний підхід Сергія Реброва до комплектації збірної України на стартові матчі нинішньої Ліги націй я говорив раніше, гарячим слідом оприлюдненого тренером списку футболістів. Дозволю собі лише коротко нагадати тодішні мої тези.
Порівняно зі списком футболістів, викликаних на Євро-2024, цього разу додалися лише троє: Піхальонок, Попов та Кабаєв. На мою думку, не викликати цю динамівську трійцю Сергій Станіславович просто не міг. Тому що вони зараз визначають гру «біло-синіх». Дуже навіть осудну гру.
УАФ
А найбільше від мене тоді дісталося Степаненку та Сидорчуку, виклик яких на матчі Ліги націй для мене став сюрпризом. Дуже неприємним сюрпризом. Я обурювався тоді, чому Ребров викликає ветеранів, час яких минув і у збірній, і навіть у їхніх нинішніх клубах, але водночас ігнорує інших гравців. Молодших і перспективніших.
За бажання кожен з нас може скласти такий список тих футболістів, які, на наш погляд, заслуговували на виклик до збірної, але цього виклику не отримали.
Однак у цьому зв'язку я чудово розумію, що «грати» у тренера збірної України – заняття цікаве, і практично кожен уболівальник, хоч трохи обізнаний про поточний стан справ у збірній, може на якийсь час уявити себе «кермовим».
Але надто довго грати у таку гру не варто. Шкідливе це заняття. Для всіх зацікавлених сторін воно шкідливе. Адже Ребров не змінить свого вибору. Якщо він його оголосив офіційно, то він за нього відповідає. І його вибір просто доведеться прийняти, яким би консервативним чи дивним для багатьох із нас він, тобто вибір, не здавався.
Проте, приймаючи вибір Сергія Реброва, я все одно не можу позбутися стану згаданого вище занепокоєння. І неспокій цей мій пов'язаний у першу (та й останню) чергу з функціональним станом доброї половини викликаних на вересневі матчі збірників. І цей стан я можу позначити як явне нестояння. Тобто, або розібраність, або неготовність, або відсутність ігрової практики. Або все це разом.
Той самий Анатолій Трубін у тому ж своєму «програмному» інтерв'ю, крім іншого, зауважив, що, мовляв, після Євро-2024 у всіх залишився негативний осад на душі, але час іде. Час, мовляв, лікує.
Однак у зв'язку з цим дозволю собі не погодитись з шанованим мною футболістом. Не погодитися не в тому, що йде час, а в тому, що він лікує. Схоже, багато наших збірників, особливо це стосується легіонерів, ще не відійшли від ЧЄ. Вони все ще тягають за собою той негативний осад. Інакше чим пояснити їхній нинішній стан?
***
Із трьох викликаних голкіперів (маю на увазі основний список) Лунін не має ігрової практики. І, схоже, досі не оговтався від тієї пам'ятної гри з румунами. Але це півбіди, адже є два відмінні воротарі – Трубін і Бущан. Та й, власне, «останній редут» у мене особисто викликає найменше запитань. Головне – просто зробити правильний вибір із двох кандидатів.
А ось в інших ігрових ланках – біда. Необхідний тонус серед захисників мають лише Забарний та Тимчик. Й почасти Миколенко. Хоча у нього достатньо помилок в «Евертоні». Викликані до збірної «гірники» провалили старт сезону, Таловєров практично не грає за ЛАСК, Попов має ушкодження і не доїхав до збірної.
Радію за динамівський півзахист у збірній: вони у чудовій формі. Так, ця форма свідомо форсувалася на матчі кваліфікації Ліги чемпіонів, та менше з тим. Хоча й тут не обійтись без ложки дьогтю: пошкодження Шапаренка.
А далі – суцільне розчарування, вибачте мені за прямоту. Донеччани (Судаков та Степаненко) не вражають, Зінченко, Мудрик та Сидорчук не мають достатньої ігрової практики у своїх клубах, Циганков після травми та хвороби, Маліновський – гравець настрою.
З форвардами ситуація трохи краща: Ванат та Яремчук начебто у порядку. Але ось головна наша надія в атаці – Довбик – поки що в зоні «турбулентності», яка затягнулася: не забиває в новому клубі. Як не зрослося у нього на Євро, так і далі все йде навперейми.
УАФ
Виходить, що майже половина гравців стартового складу нашої збірної з тих чи інших причин не готові до матчів із високим ігровим напруженням. А в суперниках у нас, ще раз акцентую увагу, теж учасники нещодавнього ЧЄ, команди, як мінімум, не гірші за нашу. І з точки зору побудови саме командної гри вони будуть вищими за нашу збірну. Це моя суб'єктивна думка.
Я усвідомлюю, що це не вина Сергія Реброва, що більшість наших легіонерів зараз не вражають, а футболісти «Шахтаря» провалили старт сезону. Так, це не його вина. Це, скоріше, його біда.
Але якщо його перст вказав саме на цих футболістів, а не на інших, отже, тепер він за них відповідає. Цілком і повністю. І дай Боже, щоб ці футболісти не підвели головного тренера збірної України. Не підвели вкотре.
Бо інакше крити вже не буде чим.