Трансферна вартість склала 2.5 млн євро. За повідомленнями ЗМІ, додатковою опцією трансферу стане повноцінний перехід до «Зорі» Ігоря Горбача (зараз грає на правах оренди) та оренда Владислава Супряги.
Відсутність амбіцій Зорі
Дуже схоже, що у Євгена Геллера відсутні серйозні футбольні амбіції. «Зоря» перетворюється на звичного середняка, якому не загрожує виліт, але при цьому не має жодних перспектив єврокубків.
Клуб перестав якісно працювати на посилення. Зараз склад команди дуже сіренький. Дуже мало гравців, яких можна назвати активом. Фактично, таких було двоє: Арсеній Батагов та Едуардо Герреро. Першого продали до «Трабзонспора» після Олімпіади. Другого теж довго в команді не затримали. Залишилися другорядні легіонери, молоді українці, або збиті льотчики.
В таких умовах про жодну боротьбу за єврокубки говорити не можна. Один Герреро не витягнув би команду на 3-4 місце. Потрібні більше якісний склад, тренер. Тому великого сенсу тримати панамця не було: 2-3 позиції вгору або вниз серйозного значення не мають. Можна тільки зекономити на зарплаті.
Тим паче, що Євген Борисович ніяк не може вгадати із тренером після Патріка ван Леувена. Варіанти із Ненадом Лалатовичем та Валерієм Кривенцовим зовсім себе не виправдали. Те саме можна казати і про Юрія Коваля. Такий наставник може розглядатися на короткий час, як вимушена міра, але не на довготривалу перспективу.
«Зоря» вже давно втратила статус третьої сили в українському футболі. Вже нереальними виглядають часи, коли луганці можуть реально кидати виклик «Шахтарю» або «Динамо». Сьогодні навіть можливості та рівень «Полісся», ЛНЗ, «Руха», «Карпат» виглядають набагато вищими.
В такому «болоті» Герреро не було чого ловити. Команда без амбіцій, рівень партнерів низький, відсутність якісного тренера. Потрібно рухатися вперед в пошуку амбіційнішого клубу. Все питання було у пропозиції. Геллер хотів отримати за Едуардо суму в районі 4 млн. євро. В Україні такі гроші міг заплатити тільки «Шахтар». Охочих платити багато навіть після Копа Америка не було. Тому потрібно було шукати компроміси. Сенсу далі утримувати Герреро в «Зорі» не було жодного. Ціна на гравця рости не буде, бо немає міжнародної вітрини. А велику зарплату платити потрібно.
Ставка Динамо на внутрішній ринок
Менеджмент киян обрав стратегію орієнтації на внутрішній ринок. Зараз війна. Ніхто не хоче ризикувати своїм життям. Підписати якісного іноземця майже нереально. Потрібно проявляти геній селекційної роботи, коли запрошувати ноунейма, а він потім розкриється. Або переплачувати. Переплачувати у плані трансферу, особистих умов гравця.
Якщо вже вдалося підписати легіонера, то знову виникають питання до адаптації. Потрібно звикнути до життя в Україні у кліматичному, побутовому плані. Звикнути до повітряних тривог, відключень світла, вимог головного тренера. Потрібно вчити мову, бо у команді немає легіонерів.
На Браяна Себальоса були великі сподівання, але грає Тарас Михавко. Колумбійський захисник має проблеми з адаптацією. Потрібен час, щоб він адаптувався до вимог тренера, підтягнув мову й тому подібне. Тому це посилення тільки на перспективу, а не на сьогодні.
«Динамо» не стало вигадувати велосипед, а просто почало підписувати найкращих гравців в УПЛ, за виключенням тих, які грають в «Шахтарі». Олександр Піхальонок був лідером «Дніпра-1». Валентин Рубчинський вважається головним українським талантом поза нашими грандами. Максим Брагару – головний талант «Чорноморця» та гравець молодіжної збірної України двох останніх скликань. Едуардо Герреро – один із найкращих форвардів УПЛ. Всі ці гравці адаптовані до українського футболу, життя в країні та готові грати відразу. Не потрібно переплачувати за те, щоб вони їхали грати в Україну. За такі гроші не купити гравця такого ж рівня закордоном.
Для киян великим плюсом є те, що немає конкуренції. «Шахтар» будує трансферну політику на легіонерах. Гравці з УПЛ гірникам наразі нецікаві. Тому потрібно просто знайти правильний час, щоб підписати гравців по мінімальній ціні. Рубчинський та Піхальонок перейшли, коли «Дніпро-1» був на дні. Хоча пів року тому вони коштували зовсім інші гроші. Брагару підписали вільним агентом тільки за компенсацію за виховання, а не платили гроші. Герреро, коли стало зрозумілим, що «Зоря» не змогла його продати.
Для чого Герреро Динамо?
Перехід панамця до «Динамо» не виглядав несподіваним. Між клубами дуже хороші особисті відносини. Влітку кияни відпустили в оренду до «Зорі» ряд молодих гравців – Олександра Яцика, Ігоря Горбача, Артема Слесаря, Олексія Гусєва, Вікентія Волошина. Плюс непотрібного легіонера Беніто.
«Зоря» проводила тренування на базі киян і знову почала грати домашні матчі на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського. Клуби та власники максимально близькі між собою. Десь було відчуття, що Едуардо Герерро стане частиною цієї співпраці.
«Динамо» був потрібен ще один форвард. На одному Владиславі Ванату УПЛ та ЛЄ не витягнеш. Киянам потрібно грати двічі на тиждень плюс важкі переїзди. Потрібно мати глибину складу, ротацію, щоб бути успішним на обох фронтах.
Травми, спади форми, дискваліфікації ніхто не відміняв. Буває таке, що потрібно перейти на гру у два нападники, бо потрібно відіграватися. У Ваната емоційний характер. Він може перебрати карток. Повинна бути якась альтернатива, а не просто формальність.
За всієї поваги, Владислав Супряга не тягне рівень навіть нинішнього «Динамо». Олександр Шовковський йому давав безліч шансів. Щоб забити гол, Супрязі потрібно декілька моментів. Немає якихось виражених якостей – швидкості, вміння вести силову боротьбу чи гольового чуття. Рівень Супряги показав матч у Рівному проти «Вереса», коли нападник мав свої моменти, але так і не зміг забити гол. У кваліфікації ЛЧ Шовковському потрібно було посилювати гру, але вихід Влада нічого не давав. У лютому Супрязі буде вже 25 років.
Є молодий Матвій Пономаренко. Але він без досвіду дорослого футболу. Тільки починає свій шлях на рівні УПЛ. Талант та перспектива очевидні, але він, очевидно, не готовий грати одразу. Іншими словами, Пономаренко може вирости в топ-нападника, але потрібен час. Зараз цього часу йому давати ніхто не може. «Динамо» потрібен нападник, який зможе забити мінімум 7-8 голів за сезон.
Глибина, ротація, конкуренція – це один момент. Інший, не менше важливий – потенційний трансфер Ваната. Вже зараз багато пишуть про інтерес до Влада з боку різних команд. ЛЄ – чудова вітрина для молодого гравця. Плюс у збірній будуть шанси, бо Артем Довбик поки не забиває за «Рому», а Роман Яремчук - запасний гравець в «Олімпіакосі». Потенційний трансфер Ваната може відбутися вже наступного літа. «Динамо» зараз не в тому стані, щоб перетримувати гравців.
Тому питання заміни вже не буде стояти. Після підписання Герреро «Динамо» спокійно вже може розглядати пропозиції по Ванату. Трансфер Влада не стане для команди снігом в середині літа. В команді буде ще один нападник високого рівня.
Головний ризик – це характер Герреро
Для Шовковського зараз важливо правильно поєднати гравців. У Герреро дуже непростий характер. До нього потрібно знайти підхід. «Динамо» – це не «Зоря», де ти будеш грати скільки хочеш за умови, що ти здоровий та не дискваліфікований. Потрібно вигравати конкуренцію, доводити своє право на тренуваннях.
Як Герреро сприйме те, що він не головна зірка, що він буде не завжди виходити в стартовому складі – це головне питання. У «Динамо» зараз хороший колектив. Легіонерів у складі команди немає (на Самбу Діалло серйозно ніхто у першій команді не розраховує). Ніхто підлаштовуватися під норов панамця не буде. Або він приймає загальні правила та стає частиною колективу, або нічого не буде.
Варіант змінювати тренерів, розхитувати колектив у «Динамо» просто не пройде. Шовковський - прихильник дисципліни, як на футбольному полі, так і поза ним. Або ти виконуєш настанови тренера, або ти не граєш. Ставити Герреро тільки тому, що він був зіркою «Зорі», ніхто не буде.
Інший факт, як Герреро відреагує на великі гроші. Зараз у нього найкращий контракт у кар'єрі. У «Зорі» у нього була найбільша зарплата у клубі. Але це не такі вже великі гроші на загальному рівні. За повідомленнями ЗМІ, Едуардо отримував у «Зорі» 12-13 тисяч євро на місяць. Далеко не завжди вчасно. У «Маккабі» Тель-Авів великих грошей не платять. Там ще система оподаткування дуже сувора. У «Динамо» заробітки будуть в рази більшими.
Коли гравець отримує великий контракт, то є ризики, що у нього просто голова піде обертом. Життя вдалося, футбол відходить на другий план. Відкриваються нові можливості у плані відпочинку, дозвілля. Дуже важливо, щоб футбол залишався пріоритетом.
Я думаю, що також є ризик в плані Ваната. Влад не вигравав ніякої конкуренції. Просто так склалися обставини, що Ванат став основним нападником «Динамо» після початку війни. Можливості запросити сильного форварда з-за кордону не було. Українських нападників в системі клубу теж немає. Позиція форварда була вакантна.
Як би він не зіграв у попередньому матчі, виходь на поле знову. Відсутність конкуренції призвела до того, що Ванат почав забивати, набравшись досвіду.
Я не знаю, як зараз Влад відреагує на появу конкурента. Стане працювати та забивати ще більше, чи втратить впевненість у собі. На емоціях після переходу Герреро може почати та активно забивати. Ванату вже потрібно буде доводити, що він кращий та заслуговує грати в основі. Одна справа - грати під тиском, доводити, а зовсім інша - повна довіра. Конкуренції у Ваната ніколи не було на клубному рівні в УПЛ. У «Чорноморці» та «Динамо» він був основним, бо не було альтернативи. Зараз потрібно виграти конкуренцію. Зрозуміло, що на лавку запасних він не сяде. Ігровий час буде, але відповідальність уже буде іншою. Для українських гравців питання конкуренції дуже складне. Дуже часто для них це є можливістю стати краще, а вони закриваються та не витримують тиску.