– В’ячеславе Вікторовичу, з Чехією грали набагато краще, ніж з Албанією, але результат так само негативний.
– Відбулося багато змін. До стартового складу було введено шість нових гравців. Це нормальна практика, адже за кілька днів зіграти два матчі непросто. Набір футболістів у збірній України, особливо конструктивного плану, дозволяє робити таку ротацію.
Після першої гри Сергій Ребров говорив про індивідуальні й командні помилки. Вчора ця тенденція також була. Ми бачимо, що в сучасному футболі команди не практикують можливість персональної опіки в своєму штрафному, ніхто ні за кого не відповідає. На мій погляд, є сенс зону грати до штрафного, а в штрафному діяти персонально. Тоді буде конкретна відповідальність за гравця і всі будуть допрацьовувати до кінця.
– Небезпека біля наших воріт виникла вже на початку матчу.
– Пішла проникаюча передача, наш гравець не допрацював із суперником і стався небезпечний момент. Далі гравець віддає передачу партнеру, з яким ніхто не грає. Добре, що встигли заблокувати і Трубін забрав м’яч. Проте в кінці першого тайму нас таки покарали – забили з підбору м’яча.
– Щось схоже було в суботу у грі Грузія – Чехія.
– Я уважно передивився гру в Тбілісі. Воротар Мамардашвілі відбиває м’яч, а на підборі нікого немає. Таких моментів було декілька. Нам забили в схожій ситуації. Виникає питання: навіщо ми так низько сідаємо до воротаря, коли треба тримати опорну зону? У сучасному футболі це досить серйозна справа і за помилки одразу карають.
– Що б ви відзначили в двох матчах збірної?
– Усі бачили, що другий тайм ми провели набагато краще, ніж перший. Гадаю, тренерський штаб аналізує це. У грі з Албанією ми дали суперникам можливість вільно володіти м’ячем, надали їм багато творчої свободи. Вони її й використовували. Ще в першому таймі албанці мали 3-4 моменти для взяття воріт. Щоб себе убезпечити від неприємностей, думаю, мали застосувати високий пресинг. Рівень техніки наших граців, в тому числі швидкість, набагато вищі, наші футболісти грають в командах високого рівня. Вони вміють накривати суперників, змушувати їх помилятися.
Так само й у матчі з Чехією. Був здивований, коли не побачив у стартовому складі Патріка Шика, який в 40 зустрічах забиває 20 м’ячів. Може в них якийсь конфлікт у команді. Але було зрозуміло, що господарі гратимуть від оборони.
– А у нас із перших хвилин вийшли футболісти, які більше тяжіють до атакувальних дій.
– Не тільки. Вихід Степаненка був прогнозований, бо Сидорчук не потрапив у заявку. Плюс Ярмоленко. Тренерський штаб випустив досвідчених лідерів, щоб поруч із ними проявили найкращі якості молоді футболісти. Мудрик мав додати швидкості, що він і зробив. Мав гольовий момент, загострював проходами, передачами, збирав біля себе кількох суперників. Зінченко також непогано увійшов у гру. У нього добре виходять розрізні передачі. Для збірної це дуже важливі футболісти, хоча й не мають достатньо ігрової практики. Будемо сподіватися, що їх частіше залучатимуть до матчів у Челсі й Арсеналі, і в жовтні вони покажуть у збірній свою звичну гру.
– Ви казали про помилки. Важко вигравати, коли віддаємо м’яч під удар супернику в своєму штрафному й заробляємо пенальті на рівному місці.
– Матвієнко не спеціально зіграв рукою. Я там пенальті одразу й не побачив. Мало б хто вгледів, якби не VAR. Помилка Шапаренка, так, стала гольовою. У штрафному треба грати надійніше. Хотів зберегти м’яч, а його треба було просто вибити будь-куди.
– Гру збірної суттєво підсилили заміни.
– Вони добре спрацювали. Циганков віддав гольову передачу на Судакова. Потім вони ледве не створили ще один гол і могли врятувати матч. Це, на мій погляд, гравці стартового складу. Обидва мають постійну ігрову практику.
Хочу звернути увагу на один момент. У збірній немає тренера зі стандартних положень. Так зараз у провідних командах практикується. Головний тренер не може все самостійно робити. У Юргена Клоппа в Ліверпулі таких асистентів з вузькою спеціалізацією було п’ятеро. Там навіть тренер з аутів був. Не дивуйтеся: посада тренера воротарів також раніше була незвичною для сприйняття. А нині тренер зі стандартів детально вивчає й аналізує суперників, звертає увагу на дрібниці. Це велика робота. Так само в збірній має хтось відповідати й за організацію командної оборони. Бо системні помилки, індивідуальні й командні, треба викорчовувати.
– Не зважаючи на наше останнє місце, боротьба в групі, гадаю, триватиме до останнього туру.
– Попереду ще чотири матчі. Зважаючи на турнірне становище, ми тепер двічі зобов’язані перемагати Грузію. Можемо й перше місце посісти, якщо візьмемо гору в усіх матчах, що залишилися. Фактично, ми вже не маємо права на помилку. Це розуміє і тренерський штаб.
– Довбика, на ваш погляд, не вистачало?
– Йому зараз важко. У Жироні гра побудована таким чином, що всі шукають центрального нападника. Так було й за Стуані, так і зараз, коли Артема там уже немає. Це філософія команди. Вони втратили багато футболістів, але стиль гри не змінився. У Ромі це поки що не зрозуміли. В Італії Довбику не вистачає того обслуговування, яке в нього було в Іспанії. Рома поки що не грає переважно в зону центрального нападника. Там мають прийняти українця як ударного форварда. А те, що Артем вміє забивати, в команді бачать на тренуваннях. У нього й удар, гра головою, прикривання м’яча корпусом, скидання під удар. Це все треба реалізовувати. Чим швидше прийде це розуміння в клубі, тим краще буде для збірної.
– Як вам гра Ваната попереду?
– Його вихід напрошувався. Чехія в захисті діє гірше, ніж Албанія. Достатньо згадати, що в кваліфікації Євро албанці розбили чехів – 3:0. Там гра поставлена за італійськими лекалами. У Чехії, це було помітно ще в матчі з Грузією, великі розриви між лініями. Тому й атаки на їхні ворота дуже небезпечні. Ванат активно відкривається, швидкісний. І не випадково забив. У Динамо він діє в схожому стилі. Ну й візьміть атакувальну ланку. Ярмоленко, Шапаренко, Тимчик підключається. Всі – динамівці, вони знають, хто куди рухається. Ця група добре взаємодіє між собою і, як наслідок, створила гол у ворота Чехії. Ванат, до речі, перший м’яч забив за збірну.
– Зараз чимало пишуть, що через дві поразки Ребров має піти у відставку. Зрозуміло, що це звичайний хейт, але ж тренер також розуміє, що немає результату, й може піти.
– Покинути команду – це найпростіше рішення. Написав заяву й гора з плечей, живеш собі звичайним життям. Ребров – кваліфікований клубний тренер. У національній команді суттєво інший підхід. Тут свою філософію, свої задумки, реалізувати себе значно важче. У збірну приїжджають гравці з різних клубів, де відмінна від інших побудова гри, інший тренувальний процес, підготовка йде за іншими лекалами. Потрібно мати терпіння. Ребров працює з командою трохи більше року. Це не такий великий час. Тому не треба так агресивно ставитися до нього.
Тренер збірної – це вся країна, яка або пишається тим, що є результат, або дивується, що його немає. Це особливість нашої професії.
Дешаму також ставили питання про відставку після поразки від Італії, мовляв, у Зідана краще виходитиме. Тренер французів спокійно довів, що не заперечує. Але в нього є контракт, з поразки катастрофи не робить. Врешті будь-яка команда поступається. Так само свого часу знімали Спаллетті в Італії.
Немає в нас зараз Шевченка у нападі, який мішок м’ячів назабиває. Таке покоління, що креативних гравців більше в півзахисті. Шапаренко, Мудрик, Судаков, Ярмоленко, Зінченко… Чи дайте Реброву чотирьох Забарних у захисну ланку, і гра засяє зовсім іншими барвами.
І, врешті, якщо Ребров піде – що далі, хто далі? Легше стане? Що може кардинально змінитися – з’являться нові гравці, натуралізуємо Мессі і Роналду? Треба об’єктивно дивитися на такі речі. Так, результату поки що немає. Він не влаштовує не тільки вболівальників, а й тренерський штаб. У кожному матчі ми пропускаємо не менше двох м’ячів. Допускаємо системні помилки, навіть біля свого штрафного, є проблема в стандартах. І не реалізовуємо все, що створюємо біля воріт суперників.
– З позитиву що відзначите?
– У нас дуже багато творчих гравців. Триває робота над балансом між творчими футболістами і тими, хто виконує переважно чорнову роботу. Потенціал у нашої збірної дуже великий.
– Ви говорите про потенціал. Як показали матчі з Албанією і Чехією, лідерам Шахтаря і Динамо, відповідно, Судакову й Шапаренку, в збірній у середині поля, так би мовити, тіснувато.
– Гадаю, тренерський штаб аналізує такий момент. Тут треба зважати й на психологічний момент. Ми всі чекаємо, що Судаков має грати як Кевін де Брюйне. Проте критикани не згадують чи не знають, що де Брюйне уклав контракт із Челсі, пішов по орендах у Вердер і Вольфсбург, а заграв уже в Англії після повернення з Німеччини.
Класно, коли є такі досвідчені гравці, як Ярмоленко, Степаненко, які можуть підказати, підстрахувати. Але все одно за втрати м’яча треба допрацьовувати до кінця. Довести чорнову роботу до максимуму. Щоб не було розрізних передач у наш бік, стрімких атак. Судаков, звичайно, втомився. Але до Ліги чемпіонів він буде в нормі. Зважайте й на те, що лідер в клубі не завжди лідер у збірній. Тут усі – лідери.
– Мабуть, і підготовка Шахтаря під турнір загострена.
– Звичайно. У чемпіонаті України всі знають, що треба залишити Судакова без м’яча. Згадайте Мудрика. Бондаренко з тим же Судаковим навіддавали йому стільки передач, що його було легко продавати в будь-який клуб. Життя диктує умови: легіонери не їдуть, і лідерами стають українці, які раніше їздили по орендах.
Я в тренерів постійно питаю, чому ми стаємо чемпіонами світу серед юніорів, вдало виступаємо всіма віковими групами, а в дорослому футболі вони губляться? Винні в цьому й клубні тренери. Вчасно продали Ярмоленка – з’явився Циганков. Підтягнули до першої команди Динамо Михавка, й він, якщо продовжить у тому ж дусі, незабаром постукає в двері національно команди.
– Буде партнер для Забарного.
– Тренери збірної за ним слідкують. Є ще Федор, Краснопір тощо. Це конкуренти для Шапаренка, Судакова, Зінченка, Яремчука з Довбиком і Ванатом. Є молодь, яка також хоче грати за національну команду.
– В’ячеславе Вікторовичу, перспективи, звичайно, проглядаються хороші. Але ж зараз у нас нуль очок і треба рятувати ситуацію.
– Категорично треба сказати собі, що після двох матчів у групі ми перебуваємо на останньому місці, ми програли два матчі, в яких пропустили п'ять м’ячів і три забили. У вересні ми двічі поступилися, тепер двічі треба перемогти в жовтні і двічі – у листопаді. Якщо вдасться взяти шість очок в наступних іграх, зовсім інші посилання і настрій буде.