Відхід із команди Діалло не став несподіванкою. Сенегальський вінгер не має ігрового часу у першій команді та був гравцем далекої ротації. У кращому разі Самба міг розраховувати на якісь хвилини у кінці гри. Зараз Олександр Шовковський має у своєму розпорядженні 4 повноцінних вінгери — Андрія Ярмоленка, Назара Волошина, Владислава Кабаєва та Максима Брагару. Коли на початку року почали з’являтися чутки про перехід Брагару до столиці України, то вже десь стало зрозуміло, що на Діалло особливо ніхто не розраховує.
Самба Діалло потрапив до Києва завдяки агенту Вадиму Васильєву. Він його привіз до столиці України на перегляд. Сенегалець провів тільки одне тренування у березні, а потім у нього був позитивний тест на ковід. Ігор Костюк наполіг, щоб він залишився. А через півроку Самба гучно вистрелив на юнацькому рівні.
Самба Діалло став відомий завдяки Юнацькій Лізі УЄФА. Сенегальський легіонер дуже здорового виступи на рівні цього турніру. Йому почали приписувати інтерес з боку «МанСіті», «Баварії», почали називати «динамівським Мане». При цьому до цього Діалло був повним ноунеймом навіть на рівні юнацького футболу. Його взагалі ніхто не знав.
Але у дорослій команді Самба так і не зміг заграти. Пробився інший вінгер — Назар Волошин, а Діалло так і не зміг перейти у дорослий футбол. Хоча у нього були дуже хороші можливості себе показати. «Динамо» мало кадровий голод після початку війни. Особливо були проблеми на позиції вінгера. На позиції лівого півзахисника часто виходив навіть центральний півзахисник Володимир Шепелєв. Мірча Луческу не особливо довіряв Діалло. Нічого не змінилося і з приходом на тренерську лаву Олександра Шовковського.
Довіра тренера — це дуже важливо, але дуже багато чого залежить від самого гравця. У Самби немає характеру, вольових якостей. Новий покращений контракт після успіхів у Юнацькій Лізі УЄФА не пішов йому на користь. Так і не вивчив мову. Африканські футболісти завжди проблемні.
Я думаю, що Діалло можна десь порівнювати із Гіо Цітаїшвілі. Теж є швидкісні, креативні якості, але проблеми з інтенсивністю, роботою на оборону. Це такий собі юнацький футбол, який не конкретний на дорослому рівні. На юнацькому рівні Цітаївшілі оцінювався навіть вище, ніж Хвіча Кварацхелія. Сьогодні між цими гравцями просто прірва.
Коли почалася війна, всі легіонери понаходили собі команди. Клуб бере безкоштовно гравця, а потім вже за бажання може домовлятися про його трансфер. Ризики мінімальні. Охочих брати Діалло навіть безкоштовно на рік (насправді, вже 3) не знайшлося. Потрібно починати свій шлях із низів та доводити своє право на дорослий футбол. Якщо Самба хоче грати за «Динамо», то йому потрібно бути гравцем відповідного рівня. Вже всі його успіхи на рівні юнацького футболу забуті.
В цій ситуації немає винних. Дуже не просто дається перехід із юнацького у дорослий футбол. Вгадати майже нереально. Свого часу у «Динамо» (Загреб) був Антоні Марін, якого називали «хорватським Роналду». Очікування були величезні. Сьогодні він грає тільки у чемпіонаті Словенії. У «Динамо» (Київ) були великі сподівання на Артема Шулянського, Вікентія Волошина, але вони так і не змоги повноцінно себе реалізувати. Характер, травми, професіоналізм, випадок — складових дуже багато.
Я не вірю, що Діалло колись буде грати за першу команду «Динамо» чи зможе дійти до провідних чемпіонатів Європи. Добуде свій контракт із «Динамо» шляхом оренд, після чого буде кожного сезону змінювати команду, граючи по нижчих лігах чемпіонатів Франції, Швейцарії, Туреччини і тому подібному.
Сергій ТИЩЕНКО, Dynamo.kiev.ua