– Вікторе Євгеновичу, як вам старт Динамо в Лізі Європи?
– Час іде, а нічого не змінилося. Динамо грає так само, як ми у 90-х минулого століття. Різниця в тому, що у нас були моменти для взяття воріт, а у футболістів нинішнього скликання їх немає. Знову говоримо про одну й ту саму проблему. Нам давали катати м’яч там, звідки забити неможливо. Бражко непогано пробив по воротах, Ярмоленко розім’яв голкіпера, який усе бачив і контролював ситуацію. Оце й усі моменти. Те, що були ще удари, значення не має. Вони загрози не несли.
– Лаціо доволі легко забивав. У чому причина?
– Бо класна команда. Вони швидші, краще поводяться з м’ячем, роблять усе переважно в один дотик, блискавично приймають рішення. Не так, як наші – аби приборкати м’яч, треба зробити кілька дотиків. Ну й наявні в Динамо серйозні проблеми в захисті. Коли забивали перший гол, то три-чотири гравці Лаціо ледве не дійшли до 11-метрової позначки. Як таке може бути?
Нам усі м’ячі з центральної зони забили. То підстрахування не спрацює, то забудуть суперника у воротарському. Прикро за Бущана. Його ворота буквально розстрілювали. Він там нічого не міг вдіяти. Коли міг врятувати команду, то потягнув непростий удар у нижній кут.
– До цієї зустрічі Михавко досить непогано грав, мав чудову пресу.
– Так у нас прийнято: не встиг зіграти, а вже дифірамби слухає. Решта також не краща. Бражко низько сідав, чи може його захисником награють… З захисниками тренери не вгадали на цей матч. Мені їхні відбори подобаються – вправи на розтяжку. Незрозуміло, як вони збиралися відбирати м’яч, коли на нас йшла швидка атака.
– На відміну від збірної, Динамо хоч по воротах б’є. Завдали більше ударів, ніж Лаціо.
– Про збірну поговоримо згодом. Туди, чув, запрошують Гуцуляка, Бондаренка. Нічого проти них не маю, але тенденція така, що варто забити кілька голів, і одразу отримаєш запрошення від Реброва.
І в збірній, і в Динамо схожа проблема. Мої терміни
«марний контроль м’яча»
і«нам дозволяють грати»
підходять до характеристик обох команд. Ми вже звикли, що у нас немає моментів для взяття воріт. З Лаціо нам також дозволяли грати. Звісно, чому б ні – рахунок вже 0:3. Відчуття, що з італійцями грала моя команда ветеранів.– Треба зауважити, що Лаціо грав напівосновним складом.
– Я про це взагалі мовчу. Ще й з Іммобіле розпрощалися та й чемпіонат Італії поганенько розпочали. У них кожен тиждень по кілька матчів зі суперниками рівня Ліги Європи чи Ліги чемпіонів. Звісно, футболістам треба відпочивати. При цьому встигати шукати нових лідерів на місця, які звільнилися після продажів гравців. Тобто Лаціо ще в пошуку, але легко здолав Динамо.
– Що скажете про вилучення?
– Момент з Брагару спочатку виглядав як ігровий. Але помічник арбітра звернув увагу головного судді. Динамівець хотів дістати м’яч, наступив на ахілл. Після перегляду повтору дістав червону. Якщо він справді навмисно наступив, то це не тільки ризик нанести травму, а й неповага до суперника.
Щодо гравця Лаціо, то дуже дурне вилучення. Просто підбіг, дав ліктем у ніс. Ще й виправдовується. З цього моменту вся лава запасних італійців сміялася. Команда виграє три м’ячі, а її нападник отримує червону картку в простій і безневинній ситуації. Як цій людині пояснити, що таке футбол? Суддя добре розібрався в моменті.
– Вікторе Євгеновичу, як можна пояснити неготовність Шапаренка? З кутового не може перебити першого захисника, передачі в нікуди, невимушені помилки.
– Бо він, як і багато інших, самі себе зірками призначили. Плюс клуб, який хоче його продати за великі гроші. Втюхати, як Мудрика. Поки що я не бачу в ньому футболіста. Бігає на чистих м’ячах, намагається щось гостре віддати. У чемпіонаті десь виходить, а в збірній і єврокубках, коли серйозний суперник і рівень вищий, то й невідповідність видно. Чогось суперникам завжди треба більше, ніж нашим командам. Далі в Лізі Європи буде ще складніше. З таким захистом і обмеженою кількістю нагод буде важко чогось досягти.