У матчі чемпіонату Італії Венеція – Дженоа півзахисник збірної України Руслан Маліновський отримав жахливу травму. На початку другого тайму український легіонер невдало вибив м'яч із власного штрафного, потім у підкаті ще раз вибив, але опорна «поїхала». Як наслідок – нога Руслана вивернулась убік. Маліновський закричав від болю.
Наразі терміни відновлення залишаються незрозумілими. Попередньо Маліновський не зможе грати мінімум до весни. Операцію провели швидко і вже розпочався процес реабілітації.
Важка травма – дуже серйозний удар по кар'єрі Руслана. Після відновлення потрібно буде набрати форму. Навряд чи Маліновський зможе це зробити до кінця сезону. У травні йому виповниться 32 роки. Кар'єра вже котиться з горба. З кожним роком він не ставатиме сильнішим.
Я точно впевнений, що на Маліновському зарано ставити хрест, як на футболісту високого рівня. Своєю кар'єрою Руслан довів, що спроможний долати труднощі і виходити зі скрути ще сильнішим, ніж був.
Він – уродженець Житомира. Перебував у системі Шахтаря. В один момент його попросили з академії клубу. На той час не бачили перспектив. Дуже важко психологічно, коли в тебе не вірять. Перейти до іншого клубу також було непросто через плату за виховання. Маліновський не зневірився, не почав вдаватися у крайнощі, а далі працював над собою. Їздив грати за сільські команди, сподівався знову отримати шанс.
І от у донецькому клубі вирішили створити команду Шахтар-3. Потрібно було формувати склад. Не забули про Маліновського. Якби він у той час запустив себе, то втратив би останній шанс повернутися у професійний футбол.
Другий момент, який характеризує натуру Руслана, – ситуація з орендою у Севастополь. Шахтар віддав свого талановитого гравця до кримського клубу, коли там працював один тренер (не хочу з етичних міркувань називати його прізвище), а потім до команди прийшов Геннадій Орбу. Якщо перший наставник розраховував на молодого хавбека, то з Орбу нічого не виходило. Руслан майже не грав за першу команду. Не кожен молодий футболіст зміг би таке витерпіти. Маліновський продовжував працювати над собою. І коли став гравцем Зорі, то дуже швидко вистрелив.
Третій момент – травма у Бельгії. Маліновський чудово проявив себе за луганський клуб під час кваліфікації єврокубків. На нього звернули увагу скаути Генка. Вже взимку він поїхав в оренду до бельгійського чемпіонату. Але сталася неприємність – травма хрестоподібної зв'язки коліна.
Уявіть ситуацію, коли зовсім молодий гравець, який приїхав себе показати, маючи тільки орендний контракт, отримує важку травму. Шахтар не був зацікавлений у послугах Маліновського на рівні першої команди. Повернення до Зорі не виглядало кроком вперед. Належало працювати, відновлюватися і доводити своє право бути під сонцем. Великі проблеми не зламали Руслана. Він повернувся сильнішим. А Генк викупив контракт українського півзахисника.
З вольовими якостями у Маліновського точно все добре. Він сам зробив себе своїми ж руками. Розуміє, що таке успіх у футболі та як важко його досягти. Тому завжди буде працювати над собою, щоб рухатися вперед.
У мене немає ніяких сумнівів, що Руслан повернеться до складу Дженоа та національної збірної України. Він свої проблеми зі здоров'ям зможе подолати завдяки працездатності та характеру. Ніхто вішати носа точно не збирається.
Просто справа трохи в іншому. Ще на етапі Марселя було помітно, що український півзахисник пройшов свій пік. Фізично уродженець Житомира вже не може витримати повний матч. Суттєво здав у плані швидкості. Руслану нелегко, коли високі швидкості, коли багато інтенсивності. Власне тому його історія з Марселем вийшла такою короткою і неуспішною.
На рівні Дженоа він гравець ротації. Йому бракує стабільності. Можуть траплятися хороші матчі, відрізки, голи, асисти, а може нічого хорошого не бути. Рівень Серії А зараз трохи зависокий для Маліновського. Потрібно зменшувати інтенсивність, швидкості, йти на слабший чемпіонат, щоб грати далі.
У Маліновського контракт до літа 2027 року. Я думав, що влітку 2025-го він змінить команду. Скажімо так, поїде до Туреччини за хорошим особистим контрактом або повернеться до Бельгії, де був зіркою. Маліновський міг би ще пограти мінімум 2-3 сезони на рівні умовного Генка. Але травма все змінила. Тепер потрібно відновитися. Рівень форми буде не дуже високим. Навряд чи наступного літа підвернуться якісь хороші пропозиції. Просто немає сенсу зараз відмовлятися від контракту із Дженоа.
Повернення в Україну теж не виглядає реальним. Просто у Руслана немає такої команди, куди б він міг повернутися. За перший склад Шахтаря не грав. До Полісся не мав ніякого відношення. Зоря – це смішно взагалі. Динамо Маліновський навряд чи цікавий. Для інших клубів він недосяжний у плані фінансів. Та й самому футболісту навряд чи буде цікаво грати в УПЛ на полях такої якості, як у Ворскли. Хіба що Руслан вирішить красиво завершити кар'єру через певний час і зіграє останній сезон в рідному для себе Житомирі за Полісся.
У плані збірної України все складніше. Конкуренція у середині поля величезна. Зараз близький до національної команди Єгор Ярмолюк. Руслан може розраховувати тільки на роль гравця ротації. Потрібно цю реальність сприймати. Він повернеться до збірної, але вже не буде там відігравати серйозної ролі. Кваліфікація на ЧС-2026 має всі шанси стати останньою для Маліновського.