Футбольна кар'єра Володимира розпочиналася у заводській команді, де грав його батько, потім була служба в армії, яка відбулася в армійському клубі СКА Київ. Саме тренер СКА порадив тренеру «Динамо» Маслову подивитись молодого Трошкіна. Так майбутня легенда опинилася у динамівській команді.
З «Динамо» Володимир став неодноразовим чемпіоном СРСР, володарем Кубка СРСР, виграв Кубок Кубків та Суперкубок УЄФА 1975 року. Трошкін викликався до збірної СРСР (1972 - 1977), Олімпійську збірну СРСР (1971 по 1976), в яких став срібним призером ЧЄ-1972 і бронзовим призером ОІ-1976.
Завершив кар'єру футболіста Володимир у 1978 році у «Дніпрі», куди його запросив Андрій Біба. Потім була тренерська робота у командах майстрів, молодіжної збірної України. З 1996 року Володимир Миколайович працював у ФФУ (УАФ).
За спортивні здобутки, багаторічну плідну роботу з виховання молодого покоління футболістів, пропаганду українського футболу, указами президентів України Володимир Миколайович Трошкін став кавалером орденів «За Заслуги» 1, 2, 3 ступенів. У віці 72-х років (п'ятого липня 2020 року) Володимир Миколайович помер після тривалої хвороби, похований на Лісовому цвинтарі.