– Каха, чи є у вас враження, що сьогоднішня збірна України стала іншою, ніж ми звикли бачити? Більш слабкою…
– Насамперед, як уболівальник футболу, хочу висловити сподівання, що в матчі між збірними України та Грузії ми побачимо пам’ятне динамічне видовище. Загалом команди зіграли між собою дев’ять разів, ми ще ні разу не перемагали Україну – три нічиї і шість поразок. Але парадокс у тому, що вперше за всю історію Грузія буде в ролі фаворита. Навіть якщо враховувати лише турнірне становище.
Для мене стало дуже великою несподіванкою, коли збірна України програла два перших матчі в групі. Не чекав я такого, зважаючи на той склад, який має ваша команда. Але вона продемонструвала бляклу, тьмяну гру.
Щодо Грузії, то ми несподівано обіграли Чехію, яка, можливо, не є топ-збірною, але точно міцний середняк європейського футболу. А ще несподіваніше було перемогти Албанію на виїзді. Пам’ятаю, як албанські вболівальники обіцяли влаштувати збірній Грузії пекло. Але ми зіграли дуже дисципліновано упродовж 90 хвилин, виконали всі вказівки головного тренера і перемогли 1:0 завдяки індивідуальній майстерності Кочорашвілі, який є у цій збірній ключовим елементом.
Грузія має простір для маневру у найближчому матчі. Навіть нічия буде для нас хорошим результатом з точки зору турнірної таблиці. А от Україна, як поранений тигр чи лев, іншого шляху, крім перемоги, не має. Це останній шанс, це фінал цього групового турніру. Або перемагає, або остаточно перекреслює всі свої шанси на перше місце і вихід у вищий дивізіон. Крім того, формат Ліги націй дає шанс згодом поборотись через стикові матчі за вихід на чемпіонат світу.
Тож наші команди підходять до поєдинку з двома різними тактиками і стратегіями. Думаю, Грузія гратиме на перемогу, адже якщо націлюватись на нічию – обов’язково програєш. Очікую захопливого динамічного протистояння. В України є хороші виконавці європейського рівня. Як ти знаєш, я занурений у неаполітанське футбольне середовище. Коли влітку у нас відбувалися дискусії щодо трансферного вікна, я наголошував, що хочу бачити Довбика у Наполі. Потім ми, звісно, взяли Лукаку. Але перевага Довбика в тому, що це гравець на перспективу. На жаль, його придбала Рома і тепер бачимо, як він забиває. Цей нападник – у хорошій формі.
Незважаючи на те, що Україні не допоможуть Маліновський, Ярмоленко, вона залишається сильною командою. Грузії доведеться дуже нелегко в цьому матчі.
– Список можна продовжити, адже не зіграють Циганков, Зінченко, Миколенко та ще кілька важливих виконавців. Це для Грузії – плюс? Чи, можливо, небезпека полягає в тому, що команду Реброва важче передбачити зараз?
– Звісно, коли провідні гравці твого суперника не можуть вийти на поле, – це завжди плюс. Але потрібно враховувати, що українська школа футболу має багато талантів. Гравці, які не потрапляли в основу, діятимуть з більшим запалом. Захочуть довести, що заслуговують місця в основному складі. Тож це ніяк не применшує кількість проблем для збірної Грузії.
Я останнім часом не впізнаю нашу команду. Вона так дисципліновано грає в обороні, швидко та різко вибігає в контратаки! Іноді дивлюся на неї, ляскаючи себе по щоках: «Це моя збірна чи ні?» (Усміхається). Маємо прекрасного голкіпера Мамардашвілі, нестримного Хвічу Кварацхелію. Зуріко Давіташвілі хет-трик оформив у чемпіонаті Франції проти Осера – Сент-Етьєн переміг 3:1. А тепер ще одна цікава персона у нас з’явилась, чого ніхто не сподівався у цьому сезоні.
Мова йде про Сабу Гоглічідзе, захисника Емполі. Його купили минулого року, він на лавці сидів. Але в новому сезоні Саба почав грати, а Емполі перебуває високо в турнірній таблиці чемпіонату Італії, пропускає дуже мало м’ячів. Гоглічідзе – постійно в основі, грає добре. Оцінки нижче 6,5 не отримував. Є Мікаутадзе, який у збірній завжди чудово грає. На жаль, після переходу в Ліон, там він поки не забиває. Думаю, спробує компенсувати це завдяки виступу за збірну.
– Як почувається Хвіча? Після матчу проти Комо на його ноги страшно було глянути.
– Дякувати Богу, поки не було ніяких новин про те, що Хвіча не зможе зіграти. Після матчу з Комо я навіть виклав фото у Twitter. Усі неаполітанці були дуже занепокоєні. Це насправді велика проблема – що крізь пальці дивляться арбітри на те, як проти Хвічі грають суперники. Дуже часто фолять на ньому, а потім, наприкінці матчу, жовту картку отримує Хвіча, а не грубіяни. Уболівальники Наполі просять італійську федерацію футболу, італійську футбольну владу, щоб вона захищала таких гравців, як Хвіча. Адже гравці такого калібру збагачують італійську лігу своєю присутністю.
– У чому сила збірної Грузії?
– У різних збірних буває певний період, коли з’являється покоління талановитих гравців. Пригадай збірну Бельгії і її «золоте покоління». От і в нас виникла плеяда молодих футболістів. Вони народилися вже у вільній, незалежній Грузії. Ці хлопці по-іншому дивляться на футбол, більш професійно. Для них футбол – не розвага, а, насамперед, професія. Відповідно, сумлінно ставляться до своїх обов’язків – і в клубах, і в збірній. Раніше такого не було. Пригадую 90-ті роки, коли траплялося навіть розгильдяйство від гравців збірної. Хтось приїжджав, хтось не приїжджав, хтось приїжджав не в формі і так далі.
У нас є хороший тренер – Віллі Саньйоль. У нього була прекрасна ігрова кар’єра в мюнхенській Баварії. Він зумів цих хлопців налаштувати на результат. Те, що ми побачили на Євро-2024, де Грузія досягнула історичного максимуму, не лише зігравши у групі, але й вийшовши в 1/8, – це фантастика. Постійною проблемою грузинських команд, навіть Динамо Тбілісі совєтських часів, було те, що при хорошій атаці захист залишався ненадійним. А от зараз бачимо дуже дисципліновану гру в обороні. Бачимо, як команда переходить з оборони в атаку – різко, динамічно. Розігрують комбінації, контратаки.
Хвіча Кварацхелія – абсолютний лідер нашої збірної, але не можна применшувати заслуги та значущість таких гравців, як Кочорашвілі. Досі не розумію, чому він грає у другій лізі Іспанії. У національній команді Гіоргі виконує такі функції, як свого часу Хаві та Іньєста у зірковій Барселоні. Утримувати центр поля, розігрувати м’яч, комбінації – усе це Кочорашвілі на дуже хорошому рівні робить.
Отож, так збіглося, що в нас виникло покоління чудових гравців, прийшов хороший тренер, який вміє ними керувати – і крок за кроком приходить успіх. Настала нова віха грузинського футболу. Тепер наша ціль – вийти вперше в історії на чемпіонат світу. Це, звісно, буде складно. Складніше, ніж вихід на Євро, тому що ускладнився формат. Для мене найголовніше – щоб гравці нашої збірної викладалися на 100 відсотків в усіх матчах. Тьху-тьху, поки що я це бачу і це дуже тішить.
– А в чому слабкість збірної Грузії?
– Безумовно, слабкість є, як у будь-якої команди. Грузинський футбол – це футбол настрою, він базується на цьому факторі. Слава Богу, настрій у команді зараз хороший. Знову ж таки, у нас хороша атака – Мікаутадзе, Кварацхелія, Давіташвілі. Але при цьому накульгує оборона. Звісно, як я вже казав, підопічні Саньйоля грають набагато надійніше, ніж колись, проте ця лінія залишається найслабшою ланкою нашої команди. Побачимо, як буде проти збірної України.
Я переконаний, що ваша збірна атакуватиме з перших хвилин. Буде дуже сильний пресинг і натиск на оборону збірної Грузії. Якщо у першому таймі ми вистоїмо і не пропустимо, то зможемо сподіватися на позитивний для себе підсумок матчу.
Чудово пам’ятаю київське Динамо 90-х, за яке я вболівав. Вони у Лізі чемпіонів влаштовували фурор з Ребровим і Шевченком. Це був стиль українського футболу – з перших хвилин брати сильний пресинг, натиск. Часто вони робили гру в перші 30 хвилин. Такий же характер очікую побачити проти збірної Грузії. Довбик зараз у прекрасній формі – доведеться приділити йому дуже багато уваги. Найбільша небезпека буде виходити від нього, звичайно.
– Який із попередніх матчів між нашими збірними запам’ятався вам найбільше?
– Я згадую гру у Києві, яка закінчилася нашою поразкою 2:3. То був 2006 рік, Арвеладзе забив. Тоді ми були найближчими до перемоги, вели в рахунку 2:1.
– А який найкращий спогад про Євро-2024?
– Це, безперечно, матч із Португалією. Перемога над португальцями зі самим Кріштіану Роналду принесла історичний результат – вихід в 1/8 фіналу. І ще були прекрасні 20 хвилин, коли ми вели проти Іспанії. Усі світові інформагентства писали «Грузія виграє в Іспанії 1:0!» Відчував величезну гордість і несміливо мріяв, що, можливо, пройдемо ще й іспанців. Усе сталося по-іншому, але ці хвилини радості назавжди залишаться в моїй пам’яті. Найкраще футбольне літо.
Як і в Україні, так і в Грузії є мало приводів для радості, враховуючи політичну ситуацію, ті виклики і загрози, з якими ми стикалися, а зараз стикаються українці. Небезпека завжди зберігається – політична і воєнна. Тому футбольну радість ми використали максимально. Пораділи так, що мама не горюй (Усміхається).
– Є ще чемпіонат світу, є де переписувати історію.
– Хочу побажати успіхів збірній України. Якщо не через Лігу націй, то я абсолютно впевнений, що через класичний формат відбору ваша команда знайде своє місце на чемпіонаті світу. Вірю, що прапори України та Грузії майорітимуть поруч в Америці – на світовій першості.