Одинадцятого жовтня збірна України проведе, мабуть, ключовий матч у Лізі націй. Після двох поразок на старті групового турніру Ліги В команді Сергія Реброва необхідно кров з носа перемагати лідера – збірну Грузії, яка йде без втрат. Поразка практично позбавить українців можливості претендувати на підвищення в класі та наблизить до вильоту в нижчий дивізіон.
Збірна Грузії влітку дебютувала у фінальній частині чемпіонату Європи й стала його відкриттям. Французький спеціаліст Віллі Саньйоль вивів команду в плей-офф, а кампанію в Лізі націй вона розпочала з розгрому Чехії (4:1). П’ятеро футболістів цієї збірної вийшли з академії тбіліського Динамо. Тоді, у 2016-17 роках, з командою працював нинішній помічник головного тренера збірної Молдови Олексій Скорпан.
Футбол 24
додзвонився до спеціаліста в Кишинів. – Пане Олексію, п’ятеро футболістів, з якими ви працювали, відіграють не останню роль в нинішній збірній Грузії. Яку ви їм дасте характеристику?– Про воротаря Георгія Мамардашвілі говорять його здобутки в іспанській Валенсії. Команду в Ла Лізі цього року неабияк лихоманить, проте грузинський голкіпер зумів звернути на себе увагу англійського Ліверпуля.
Лука Лочошвілі подавав великі надії і ми з головним тренером тбіліського Динамо В’ячеславом Грозним рекомендували його київським одноклубникам. Він – центральний захисник, може діяти й на лівому фланзі. Не знаю, чому він не прижився в Києві, ймовірно, на той час у вас були кращі оборонці. Але він непогано себе проявив у Австрії (Вольфсберг, – Футбол 24), звідки перебрався до Кремонезе. Італійська команда тоді виступала в Серії А. Він високий, потужний, з непоганою швидкістю. Я його можу порівняти з Кахабером Каладзе.
Георгію Гвелесіані вже за 30 років, тоді ми з ним мало працювали, він травмувався, його прооперували і він відновлювався. З того, що бачив – то він кваліфікований гравець високого рівня. Ми намагалися його залишити в Динамо, але він вирішив переїхати до чемпіонату Ірану.Найкращий, на мій погляд, з цієї п’ятірки – це Георгій Чакветадзе. Він - шульга, з дуже гарним баченням поля. Вже тоді, у 17 років, йому не треба було довго роз’яснювати, куди бігти й кому віддавати. Він знає, що робити з м’ячем. Може віддати будь-яку загострювальну передачу. За стилем він більше підходить лондонському Арсеналу. Тоді, в 17 років, перебрався до бельгійського Гента, а зараз веде гру англійського Уотфорда.
Отар Кітеішвілі – ще один центральний півзахисник. Він невисокого зросту, швидко працює з м’ячем. Як для хавбека, багато забиває, з добре поставленим ударом. Більше націлений на атаку, ніж на захист. Але грузини всі хочуть забивати. У цьому їхня перевага і недолік.
– Судячи з того, як вони грали на Євро, то переваг більше.
– Так, але над цим їм довелося багато попрацювати. Вони всі технічні. Коли ми переглядали талановиту молодь, то переважна більшість добре поводилися з м’ячем, але робили все на місці, без тиску з боку суперників. Ці якості ми розвивали з ухилом на техніку в русі й під пресингом. Пам’ятаю, грали дербі з Локомотивом. Пресингували суперників усі 90 хвилин. Весь стадіон був у захваті. Гравці виросли і фізично, і тактично.
– Нинішня збірна Грузії може пресингувати весь матч?
– Вона намагається це робити. По чемпіонату Європи скажу, що їхні досягнення як дебютантів, звичайно, вагомі. Проте якщо взяти статистику, то вони здобули одну перемогу при двох поразках і нічиїй. І над Португалією взяли гору, коли ті вже нижче першого місця опуститися не могли. Тож все залежить від рівня суперників.
– Погоджуся, але ж старт у Лізі націй говорить про постійний прогрес збірної Грузії.
– Розповім, як вони до цього прийшли. Був турнір, куди приїхали збірні Нідерландів, Франції, Іспанії. Серед 19-річних, причому для популяризації грали на різних стадіонах. І працівники місцевої федерації розповіли, як вони працюють з молоддю. Вони створюють, як у нас раніше називалися, футбольні інтернати на базі збірних різних вікових груп. Там навчаються найталановитіші гравці. На вихідні їх відпускають по клубах, вони проводять матчі, після яких футболісти повертаються на базу до навчання. Тобто якщо ми звикли до того, що клуби відпускають спортсменів у збірні, то там зробили все навпаки – збірні відпускають гравців у клуби.
І це дало свої плоди. Причому якщо на грузинського таланта звертає увагу якийсь європейський клуб, то вони його не затримують, а відпускають. Що, звичайно, стимулює і футбольні школи, і гравців. Подивіться – скільки в збірній Грузії легіонерів! Усі крім одного – Соломона Кверквелії, який повернувся догравати на батьківщину.
– У чому, на ваш погляд, сила збірної Грузії?
– Гадаю, успіх прийшов через вдосконалення командної роботи. Там завжди вистачало технічних футболістів, але кульгала командна гра. Зараз ситуація змінилася. Всі відбирають і всі атакують. Захисники можуть розпочати атаку довгою передачею, півзахисники віддають гострі паси. Ключове тут – віддають, а не намагаються тримати м’яч біля себе. Змінилося сприйняття гри як такої. Тому на гравців суттєво збільшився попит з боку європейських клубів, де давно зрозуміли, що успіх приходить в злагодженій командній грі.
Футболісти грають в Італії, Франції, Англії, Іспанії, на високому рівні. Є й зірка світового рівня, Хвіча Кварацхелія з Наполі.
– Є різні стилі гри, їх, умовно, називають іспанським, німецьким, італійським. Який ближчий для характеристики збірної Грузії?
– Іспанський. Зараз багато збірних намагаються бути подібними до чемпіонів Європи. Вони перемагають, тому і є законодавцями моди. Грузини непогано контролюють м’яч, не тупцюють на місці й просуваються вперед. У їхніх місцевих клубах не тільки тренують, а й грають іспанські футболісти. Але рівень команди завжди визначає суперник.
– Хто, на ваш погляд, фаворит у матчі Україна – Грузія?
– Збірну Грузії відрізняє характер, натхнення. Якщо ж узяти за гравцями, то українська команда виглядає сильнішою. Легкої гри для вашої команди точно не буде.
– У збірній Молдови, де ви помічник головного тренера, є два представники чемпіонату України. У команді задоволені Андрієм Кожухарем з Вереса і колишнім українцем Владиславом Бабоглом із Карпат?
– Кожухаря викликали на минулий збір, він відіграв весь матч і на нього розраховували й у матчі з Андоррою. На жаль, в останньому турі чемпіонату України він зазнав травми, тож не зіграв. А Бабогло – це відкриття сезону. Він добре влився в колектив збірної, і взагалі чудовий хлопець. Ми зрозуміли, чому він був капітаном Олександрії. Владислав – лідер на полі, зі світлою головою. Номінально він захисник, але використовуємо його як опорного півзахисника. Мізки в нього є.