Динамо 1:1 Шахтар
xG графік
Динамо - 0.99 xG; 13 ударів (2 в площину) з дистанції - 22.2 метри (10 з-за меж штрафного)
⚒ Шахтар - 1.73 xG; 14 ударів (5 в площину) з середньої дистанції 20.4 метри (6 з-за меж штрафного)
Боже, як же я обожнюю ці розмови після ігор про заслуженість і незаслуженість! Пісня!
Загалом побачене дійсно нагадує відскок киян. МСП часто любить нагадувати мені про «якби», однак ми вже ніколи не дізнаємося, як закінчилася ця гра без вилучення Криськіва десь у паралельному всесвіті. Ніколи. І жодні фантазії з цим не допоможуть. Жодні.
Чи був Шахтар більш ініціативною та активною командою на полі в першу годину гри? Так, був. Це логічно з огляду на те, що перемога була потрібна лише одній зі сторін. Однак чи достатньо «більш активних» 60 хвилин, щоб екстраполювати на всі 90? Ні.
В першому таймі гірняки володіли мʼячем 56% часу:
- проводили 0.55 атак на хвилину
- однак повертали мʼяч лише 0.11 разів на хвилину
Чи достатньо цих умов, щоб говорити про домінацію? Ні. Середня дистанція дії з мʼячем від власних воріт в Шахтаря в першому таймі склала 52.4 метри. Для порівняння в киян після перерви 56.2 метри.
Динамо було важко в першому таймі. Важко, але не критично аж настільки, як про це говорить інша сторона. Киян влаштовував рахунок 0:0, вони і не напрягалися на більше. Навпаки, Шахтарю кров з носу була потрібна перемога, але окрім результативного кутового індуси не побачили на матриці моделі жодного big chance моменту…
Загалом диспозиція цікава:
- 23 повернення мʼяча на чужій половині в Шахтаря, «домінуючи 60 хвилин» в матчі з 90
- 32 повернення мʼяча на чужій половині в киян з 30 хвилинами в більшості з 90
53 втрати в перших двох третинах в Динамо, при «домінуючому» 60 хвилин Шахтарі, та 58 в Шахтаря з 30 хвилинами в меншості. Тож не сходиться. Це не було аж настільки переконливо.
Не було це й аж настільки видовищно, щоб задовільнити смакові вподобання власника чи, наприклад, мої. Не красиво. Типу «домінуючи» зі слів Шахтаря, команда до перерви народила 0.57 очікуваних голів. Це дещо розходиться з матчами проти Карпат чи ЛНЗ. Там домінацією просякнуто все, тут інший випадок. Судячи з того, як Шахтар радів голу, то для них цей матч був важливим. Однак тиску такого важливого матчу вони не витримали. Шахтар був занадто емоційним, як і зазвичай.
Вони можуть говорити зараз, що завгодно, але вони знову не витримали відповідальності психологічно. Не змогли довести до перемоги матч, що в принципі складався на їх користь «за очками». Памʼятаєте ще матчі із Поліссям (0:0), Олександрією (3:4) чи Вересом (1:1)? Ось щось схоже сталося знову, і схоже станеться ще не один чи два рази.
Цьому Шахтарю важко ментально «бути Шахтарем». Вони мʼякі. Гравці звикли грати неповні матчі, забивати на гру на 20-30 хвилин в очікуванні ЛЧ, бо раніше суперники це дозволяли. Гравці звикли, що все легко і не потрібно сильно напрягатися, та втратили відчуття реальності. Зараз інколи вже дійсно потрібно напружуватися, а стара звичка «напівшишечки» заважає. «Нинішній «Шахтар» мені до болю нагадує «Динамо» часів свого занепаду, коли зірки почали втрачати цікавість до чемпіонату. А потім зірки зникли…