Станіслав Кочубинський грав та тренувався під наставництвом Валерія Лобановського у київському Динамо в 70-х роках минулого століття, коли столичний гранд не мав рівних на полях СРСР.
Захисник добре пам’ятає не лише перемоги біло-синіх, а й тренувальний процес від Лобановського, завдяки якому вікторії здобувалися.
«У Києві на горі над Центральним стадіоном були два корти, там зазвичай проходили наші перші заняття відразу після Нового року. Працювали там ми приблизно до 20 січня. Коли прийшов Лобановський, то команду розділили на дві групи. У кожній по 50% попереднього основного складу і 50% футболістів з дубля. Одна група розпочинала заняття об 11.00, другі трохи пізніше, десь о 12.30».
Валерій Васильович, як відомо, завжди робив ставку на фізику. Що саме метр практикував, Кочубинський відмінно пам’ятає й досі.
«Із того, що було на тих заняттях, я на все життя запам’ятав один тест. Він виконувався кожним гравцем упродовж восьми хвилин. Розмір майданчика – метрів 35. На одній частині ти набиваєш м’яч 20 разів, після цього можеш іти пішки або бігти на іншу частину площадки, де стояв бар’єр та 16-кілограмова гиря. Там ти робиш 20 стрибків через той бар’єр, а потім 20 разів відштовхуєш від грудей ту гирю. Скільки було таких повторів я не пам’ятаю, просто їх ніхто не рахував».
Навантаження від ВВЛ були настільки потужними, що витримували їх далеко не всі гравці.
«Пам’ятаю, я був у першій групі, а друга група в цей час сиділа і на все це дивилася. Потім, коли ми виходили після усього цього, я глянув на їхні обличчя, так вони були білими. У хлопців був стрес від того, що попереду їх чекає вся ця робота. Краще було б, щоб вони не знали, що будуть робити», – розповів Кочубинський в інтерв'ю «Українському футболу».
Кочубинський загалом провів у складі Динамо 28 поєдинків: один гол.
У складі київського гранда захисник став володарем Кубка кубків УЄФА (1975), двічі чемпіоном СРСР (1974, 1975) та володарем Кубка СРСР (1974).