Шовковський продовжує бути дипломатом на флешах. З одного боку це красиво та може викликати повагу. Ніхто дійсно не сидить на лавці по 5-6 матчів поспіль, як було в діда. Футболісти ротації отримують від тренера публічні гарантії наявності ігрового часу. Це добре для загальної атмосфери та психології: футболісти розуміють, що вони не «назарини», вони тут не для кількості. Але загалом месседж, що в Динамо немає основного складу, а на місце претендує кожен дещо цинічний. Достатньо подивитися на склад у ключових поєдинках: там майже завжди є ядро з 6, а то й 7 гравців. Якби склад на гру із Ворсклою вийшов проти Шахтаря, то визнаю: купив би це від Шовковського за правду. Але чомусь на Шахтар в Римі ротувалися Бущан, Бражко, Шапаренко, Буяльський, Ванат. І щось мені підказує: усі розуміють, що саме вони є «основними гравцями», а не «гравцями команди, у якої є два склади». Там само і у кваліфікації до ЛЧ кістяк проглядався ж. Тому воно звучить красиво, але Костя від того все одно розуміє, що він зараз опція номер 2.
Потім вже на пресконференції Шовковський говорив про ротацію. Тому дійсно виглядає, як спроба підняти статус гравців в очах усього світу. Це має надихати їх.
Стосовно якості гри та відсутності зігранності, то тут обдурити когось важко. Навіть у футбольному менеджері кілька річної давнини зміна складу на 60%-90% позначається на team chemistry.
Один пасує - інший не біжить, один біжить - інший не пасує. Це не маркер рівня гравців, це маркер рівня зігранності: немає картини усіх очікуваних сценаріїв поведінки партнера, бо він для тебе новий. Або ти просто звик до іншого. Тому стільки браку та непорозуміння. Вболівальники мають на це зважати теж. Арсенал з Едегором та Сака постав би геть іншою командою у матчі із Шахтарем.
Тому бліді поєдинки грандів наших це не обовʼязково завжди про майстерність.
Пан Буткевич, судячи із вʼю після Класичного - мудра людина. Бо те, що ми зараз бачимо у виконанні грандів дійсно не футбол - це катування єврокубками. Він, як власник Полісся вже розуміє, що чекає на його команду в такому режимі.
Я часто закидаю Шахтарю, що Пушич немає достатнього впливу на команду. То давайте разом рахувати: а скільки ігрових сесій він має (як і Шовковський), щоб от реально «натренувати» щось між матчами?! Грубі підрахунки дають втрату щонайменше 40% часу, що можна було б присвятити тренуванням, який зʼїдає дорога та відновлення! Пауза збірних? Нікого тренувати…
Тобто ми критикуємо тренерів за те, що вони недостатньо тренують своїх гравців, забуваючи, що в циклі 2 на 3, вони мають хіба вечірнє тренування перед матчем. Блін, їм дійсно немає коли тренувати гравців на полі. Хіба теорії в готелях, поїздах та автобусах.
Шовковський і визнав на флеші, що фактично із Ворсклою команда проводила тренування, бо більше ніде та ніколи його проводити!
Он вже Шахтар знову собі вирішив, що він рівніший від інших, ось два наступні матчі грають не у Києві, а у…Львові. Для чого? Бо ближче до кордону, щоб виграти зайві 5 годин. От ми говоримо, що усі в рівних умовах? А воно ж не так: Динамо буде пертися грати з Ференцварошем з Києва, а Шахтар перетне кордон в напрямку зі Львову. Зайві 5 годин зекономлено. Ну, й нехай, можливо це дійсно якось гірниками допоможе знайти час на додаткове тренування.
До чого все? Можна закидати гаслами, що он на передку важко. І на передку не просто важко, а титанічно важко, як більшість навіть уявити не здатна. Ці речі взагалі не порівнювані. Проте футболісти такі самі люди. Хороший контракт - це не єдина умова для вдосконалення гравця. Динамо та Шахтар не перебувають в однакових умовах з рештою, які можуть провести від 5 до 9 тренувань перед турами. На це не можна не зважати лише тому, що вони Динамо та Шахтар. Лишається тішитися крихтами яскравої гри лідерів. Навряд раніше березня зʼявиться натяк на регулярне видовище. А то й в березні буде ще більше акценту на результат. «Красівий футбол» на межі зникнення, він ледь виживає. Тому й на радість вболівальників інших клубів Пушича не звільняють. Бо глобально це не вплине на естетику гри!