Ми не знали, де ми знаходимося. Було відчуття, ніби помер хтось із близьких, але набагато гірше. Ми були в заціпенінні, відірвані від світу, не могли зрозуміти, що відбувається. Я не міг ні їсти, ні пити. Ми проводили години й години, дивлячись телевізор і спілкуючись із сім'єю та друзями, розмірковуючи, що може статися далі.
Мій дідусь, як ми дізналися, у перший день вторгнення лежав у лікарні в Києві недалеко від того місця, де впали бомби. На щастя, нам вдалося знайти когось, хто забрав його і відвіз у Радомишль, моє рідне місто, за дві години на захід.
Мені снилися страшні сни. Я майже не спав. Протягом дня ми проводили години перед телевізором, переглядаючи соціальні мережі та перевіряючи сім'ю і друзів телефоном.
Тим часом життя в Манчестері тривало нормальним чином, що ще більше погіршувало ситуацію. На цьому етапі ми з дружиною мало спілкувалися. Висловивши наші почуття словами, вони були б ще болючішими. Найбільше я не міг повірити, що це справді відбувається.
Мені було дуже важко зосередитися на футболі в перші кілька днів, коли здавалося, що Київ оточують із трьох боків і прийшли вбивати президента Зеленського.
Друзі розповідали мені, що російські війська намагалися увійти в Радомишль і ховалися в лісах, намагаючись вбити мирних мешканців у їхніх автомобілях і забрати все їхнє майно. Сусіднє місто Малин було обстріляне ракетами», - сказав Зінченко.
Зінченко - про перші дні великої війни: «Мені снилися страшні сни. Я майже не спав»
Олександр розповів, як він переживав перші дні повномасштабної війни.