Підопічні Сергія Реброва зіграли внічию з Грузією на полі суперника.
Чемпіон аналізує гру головної команди країни одразу за подією. І розставляє актуальні акценти після чергового виступу «синьо-жовтих», який назвати вдалим аж ніяк не можна.
Ті, що вчаться на помилках: Україна не віддала жодного м'яча
Серед продемонстрованих колективом Сергія Реброва якостей, за які гостям точно не соромно, є бажання грати до останнього та вигравати боротьбу. Як відомо, у попередніх іграх у нинішній кампанії Ліги націй однією з головних претензій до футболістів збірної України було недостатнє бажання битися у кожному конкретному епізоді. Можна з упевненістю сказати: «побажання» вболівальників та спеціалістів цього разу були враховані.
Звісно, у кількох епізодах протиснути непоступливих українців грузинам все ж вдавалося. Проте у порівнянні з виїзними іграми проти тих же Чехії та Албанії у перших двох турах змагання Україна зробила не один крок уперед.
Фатальна ставка: спроба поберегти сили на Албанію обернулася дорогою ціною
«Синьо-жовта» дружина вкотре виявилася не готовою протистояти супернику, який додав по ходу гри. Футбол, який міг подарувати гостям міста на березі Чорного моря перемогу, ті демонстрували лише в обмежений період матчу.
На виході Україна знову зіграла два різних тайми. Питання «Що заважає команді з не останнім підбором футболістів на рівні міцних середняків європейського футболу утримувати якісну гру протягом усіх 90 хвилин бодай у матчах із приблизно співставними за можливостями суперниками?» лишається у підвішеному стані та без довгоочікуваного рішення проблеми.
Шапаренко як ключовий фактор тимчасової переваги в центрі поля
Ідея використання хавбека Динамо в якості «ланцюгового пса» не тільки стала несподіванкою для суперника і показала багатогранність Миколи Шапаренка як сучасного центрального півзахисника, а й стала уособленням дійсно ґрунтовної підготовки Реброва та його помічників до конкретного суперника.
«Десятка» головної команди країни знову закривав «нерідну» зону правіше центру поля, й цього разу отримав завдання вигризати, підчищати та знищувати, тоді як звичного Шапаренка-креативника ми в грі практично не бачили. Разом з тим, накопичена футболістами Динамо втома, про яку, пардон за каламбур, не втомлювався говорити Олександр Шовковський протягом останніх тижнів, далася взнаки й тут – Шапаренко був замінений на початку другого тайму, бо подекуди вже не «вивозив», та ще й мав у пасиві попередження. З переміщенням колишнього гравця Іллічівця на лаву запасних колишній імпульс у центрі поля Україна безповоротно втратила.
Заміни, які були своєчасними
Ребров скористався правом зробити усі 5 замін, і вихід на поле гравців у різних слотах другого тайму не був випадковим. Поява і Дмитра Криськіва та Олексія Гуцуляка на 64-й, і Романа Яремчука та Івана Калюжного на 80-й, і Олександра Назаренка на 86-й хвилинах, виглядали саме тими вірними рішеннями, спрямованими на підсилення власного потенціалу і заспокоєння гри з причин різкої активізації суперника, які були необхідними.
Інша справа, що ця Україна давно попрощалася з відчуттям ефективності власних спроможностей, які не так давно дозволяли грати з командами рівня Грузії з позиції сили. Коли ти не маєш класу у вимірі колективної гри, сподіватися на чудодійне прозріння того чи іншого гравця, який раптом зробить диво, та заб’є з нічого – свята наївність. Найсмішніше, що якби Гуцуляк чи Назаренко використали ту саму потенційно вбивчу атаку в доданий до другої половини час, вона б спрацювала.
Забарний «продав» себе у топклуб
Перед матчами збірних у ЗМІ з'явилася чергова інформація про зацікавленість у послугах захисника Борнмута клубами, які ставлять перед собою більш амбітні завдання. Ваш автор не поділяв захопленість публіки грою ексфутболіста Динамо у жовтневій спарці – тоді, крім вражаюче ефективних дій у обороні власних володінь, Забарний припустився кількох помилок при виході з захисту в атаку, які могли призвести до непоправних наслідків. Однак гра з Грузією у виконанні бека була якщо не втіленням досконалості, то близькою до ідеальної.
Забарний вкотре показав високий клас та читання гри на своїй половині, а його дії з просування м’яча є зразком висококласного футболу сучасного центрбека. Зважаючи на гарну пресу, невпинний прогрес в АПЛ та не безмежний контракт із «вишнями», які так само прагнуть отримати гарний прибуток з трансферу одного з ключових гравців команди, тема переходу Забарного в інший клуб може стати однією з центральних вже в січні.
Солідний Мудрик: народження нового лідера команди
Хавбек Челсі не забив, але провів матч, який може стати початком дійсно нової ери та довгоочікуваного прориву. Мудрик не губився на полі, чи не в кожному епізоді обирав єдино вірне рішення, не зловживав індивідуальною грою та раз за разом загострював, як ніхто.
Пересічним вболівальникам притаманно запам'ятовувати тільки тріумфальні ігри, в яких футболісти виступають в ролі тих, хто зробив різницю. Однак у випадку з Михайлом Мудриком саме гра на «Батумі Арені» є найкращим матчем вінгера у футболці України з усіх 27-ми поєдинків у футболці національної команди.
«У що грала Україна?»: високий пресинг як засіб досягнення успіху, який не «доїхав»
На перший погляд, план на матч працював аж до пропущеного м'яча. Однак насправді задум Реброва почав давати збій ще в середині другої половини. У попередніх поєдинках під керівництвом колишнього тренера Аль-Айна Україна нерідко нагадувала команду, яка не має чіткого замислу, спрямованого на досягнення цілі, й грає по ситуації. Цього разу «синьо-жовті» вийшли на матч з метою нівелювання сильних сторін суперника через накривання його зусиль швидкою протидією при спробах переходу в атаку. Інша справа, що сил для реалізації задуму на всі 100% вкотре не вистачило.
Це був не найгірший матч України за Реброва. Ба, навіть більше – в цілому це той випадок, коли дії команди та почерк і намагання тренера справили приємне враження. Але за підсумками усіх 90 хвилин, а не окремих відрізків гри, які сподобалися, черговий – посередній. Про футбол у виконанні тієї чи іншої команди та підходи того чи іншого фахівця можна сперечатися до хриплого голосу, та в будь-якому професійному спорті головне – Результат. Ця карта, якою до матчу в Батумі міг оперувати наставник «синьо-жовтих» як останнім аргументом за обставин невиразних виступів його підопічних, остаточно бита. Долю тренера, який не в змозі розкрити найкращі якості більш ніж пристойних за окремими характеристиками та рівнем гри в своїх клубах футболістів, вирішуватиме інший легендарний нападник Динамо.
Фото: Дан Балашов