Чемпіон розбирався у ситуації, яка призвела до нинішнього стану речей у кар'єрі одного з найкращих нападників з українським паспортом за останні роки. І прийшов до невтішного висновку – у ситуації, що склалася, відповідальність, у першу чергу, на самому гравцеві.
Близькі до нуля успіхи з початку сезону
214 відіграних хвилин, 9 проведених матчів у всіх турнірах, 1 вихід на поле з перших хвилин. Як наслідок – відверто жалюгідний 1 забитий м’яч. Таким є доробок форварда, який ще в першій половині 2021 року наводив жах на всі команди чемпіонатів середньої руки в Західній Європи блискучими виступами в складі Гента у навіть сильнішій за грецьку Суперлігу бельгійській Лізі Жупіле. Сьогодні про показник бодай у 10 голів за сезон Роман може тільки мріяти, а колишнє захоплення незмінно ефективною грою нападника біля воріт суперників давно в минулому.
Коли в кінці липня Яремчук опинився в таборі грецького гранда, такий вибір українця викликав подив. Втім, відкинувши нерозуміння небажання (неможливості?..) грати у більш солідному чемпіонаті, Романа зрозуміти можна. Олімпіакос – регулярний учасник єврокубків, гранд локального масштабу з незмінно підвищеною увагою ЗМІ та у всіх сенсах шаленими вболівальниками, які створюють незабутню атмосферу на всіх домашніх матчах «легенди». Однак складається враження, що всі ці опції у випадку Яремчука вкотре відійшли на другий план.
Той, хто не використав величезний потенціал за кордоном
Яремчук – вихованець Динамо, який не зміг довести свою потрібність першій команді в період роботи на чолі «біло-синіх» Сергія Реброва. Тоді Роман не зміг виграти конкуренцію ні в Артема Бесєдіна, ні в більш старших колег по амплуа. Саме тому трансфер в Гент за 2 мільйони євро жодного жалю чи сентиментів в клубі, по суті, не викликав.
Не одразу, проте заявити про себе в Бельгії Яремчук зміг. Та ще й настільки, що за 4 роки став одним з кращих нападників місцевої вищої ліги, й не міг не привернути увагу більш іменитих клубів. Перехід у португальську Бенфіку вартував уже 17 мільйонів, розглядався як безумовне підвищення, проте багатьма оцінювався як не кращий вибір саме з причин високого рівня гри нападника. Тоді Яремчук небезпідставно міг розраховувати на запрошення від команди з одного із провідних чемпіонатів Старого Світу. Врешті, Роман опинився в іспанській Ла Лізі й Валенсії, але вже в статусі зовсім іншого, футболіста, який розтратив величезні здібності. Це був розпал вже украй невдалої кар'єри нападника. Як виявилося, Гент був чи не піком можливостей форварда.
Всьому виною особливості характеру?
Коли в липні 2015-го Євген Коноплянка переходив у іспанську Севілью, здавалося, що перед одним із найпомітніших футболістів Східної Європи відкривається увесь світ. Однак з плином часу ставало все більш зрозумілим, що ексфутболіст Дніпра виставив перед собою штучні бар'єри, які допомагають хіба що марнувати талант та раз за разом отримувати погану пресу, сам. З коментарів самого футболіста було ясно, що побажання тренерів як основа досягнення результату для самого Коноплянки постійно були навіть не на другому плані. Натомість причини все більш невдалої гри хавбек неодмінно знаходив не в собі.
Яремчук таких інтерв'ю не роздає, однак з повідомлень у ЗМІ країн, з клубами яких він поєднав свої виступи поза межами України, не раз ставало ясно, що підкорятися волі наставників, які бачать його роль та обов'язки на полі так чи інакше, він наміру не має. Останній такий «витік» невтішної для форварда інформації стався на початку жовтня, коли грецька преса розповсюдила чутку про те, що українець не бажає розуміти вимог тренера Олімпіакоса Хосе Луїса Мендилібара. Природно, що останній такої реакції на свої професійні зауваження не зрозумів, і почав використовувати українця ще менше. Подібні повідомлення щодо своєрідного розуміння прохань тренерів щодо Яремчука з'являлися і в інших командах. Власне, єдиний наставник, з яким у закордонний період в Романа дійсно склалося – Єсс Торуп у Генті. На той же період припав і найкращий відтинок Яремчука в Західній Європі.
Перспективи – похмуро невизначені
Грецькі ЗМІ вже відправляють Яремчука з передмістя Афін у інший клуб, і якщо такий сценарій стане реальністю, сподіватися на інтерес солідного європейського колективу, який ставить перед собою великі цілі, цього разу не доводиться. Українцю 29, й за останні роки він зробив усе, щоб вбити зароблені у перший бельгійський етап кар'єри здобутки. Форвард, який за останні 3,5 роки в середньому за сезон забивав рівно по 4 м'ячі, чомусь може вважатися успішним хіба що на рівні УПЛ. Та й то – не у всіх випадках.
До слова, в рідний чемпіонат Яремчук собі дорогу, схоже, теж принаймні на деякий час перекрив. Раніше про гіпотетичну можливість повернення Романа в Україну заявляв президент Динамо Ігор Суркіс, проте з підписанням Едуардо Герреро в атаці нинішніх «біло-синіх» Яремчук виглядає відверто зайвим. Втім, у випадку трансферу Владислава Ваната, про який говорять вже не перший місяць, така дорога перед Яремчуком може відкритися знову. Інша справа – чи горить бажанням реабілітувати кар'єру, яка явно склалася не так, як гадалося, сам футболіст, бодай таким очевидним чином? Зважаючи на тенденції вибору та результати гравця на полі в останні роки, викликає сумніви й такий розвиток подій.