- Чув, що Валерій Лобановський був сильним психологом та мотиватором. Чи був момент у вашій кар'єрі, коли розмова з ним десь, можливо, вас витягнула з якогось психологічного не дуже хорошого стану?
- Йому було з нами легше працювати, бо ми гравці того покоління та тієї країни, в якій людина - це було перше, що потрібно. «Йди працюй та не ний». Цього було достатньо.
Якщо ви будете думати, що ми сиділи та розмовляли навіть якісь 10 хвилин - цього не було. Була конкуренція, була повага до цього клубу, цих людей, які працювали. Ти під сумнів нічого не ставив. Якщо тобі казали щось робити - ти це робив. Ти розумів, що позаду тебе є хлопці, які будуть це робити, якщо ти не будеш. Це все якісно керувалося.
Ми кажемо про зарплатню, коли тяжко, але ти приходив раз у місяць та розумів, що вже не так і тяжко - є Ліга чемпіонів, збірна і ти собі теж якесь майбутнє будуєш.
Це важкий вид спорту. Той рівень, який зараз є, коли дивишся футбол, думаєш: «Як вони бігають? Це ж тяжко». Але ти через це пройшов, це потрібно розуміти. Ти не приходив до тренера, як до психолога. Ти розумів, що він є частиною цієї системи. Це перше, що потрібно розуміти. Він казав: «Я тут нічого не можу зробити, бо так треба, ти повинен це робити».
Покійний Андрій Гусін казав: «Там же ж буде положення поза грою, навіщо я повинен туди бігти?» А відповідь була: «Не треба розмовляти - біжи».
Там були інші завдання. І так протягом 24 на 7. І ти розумієш зараз, що, мабуть, так і потрібно було. Щоб стати кращим ти повинен багато працювати, - сказав Головко.
Олександр Головко грав у складі «Динамо» з 1995-го до 2004 року.