Клуб задекларував амбітні цілі, проте як 8 турів не може перемогти — на виході 4 нічиї та стільки ж поразок.
Як у нас люблять, одразу почався пошук винних. Серед претензій, висловлених експертами, інсайдерами та простими вболівальниками, лунають закиди щодо недостатньої мотивації футболістів та нерозуміння цілісності проєкту Геннадієм Буткевичем.
Але найбільше дістається Імаду Ашуру — така доля тагаря відповідальності за результат. Відсутність великого досвіду на високому рівні та молодість із натяком на незрілість — додаткові аргументи, направлені на критику керманича «зграї».
Так, 36-річний Ашур — наймолодший серед своїх колег у поточному сезоні української Премʼєр-ліги. Ми не страждатимемо ейджизмом, а для порівняння пригадаємо наймолодших тренерів за всю історію вищого дивізіону — а в скільки років вони дебютували в УПЛ та чи досягли якихось успіхів? Як склалась їхня карʼєра?
Кирило Нестеренко («Сталь» Камʼянське)
Вік на момент дебюту в УПЛ: 25 років, 214 днів — проти рівненського «Вереса» (1:1)
Кількість матчів в УПЛ на чолі «Сталі»: 1 нічия
У сезоні 2017/18 «Сталь» агонізувала. У такі моменти, як правило, все йде шкереберть, тож не дивно, що вже у вересні керівництво відправило у відставку Егіше Мелікяна — вірменин стартував перемогами над «Зорею» та «Чорноморцем», а потім програв 7 ігор поспіль та звалився на десяте місце турнірної таблиці.
І от поки домовлялися з Ніколаєм Костовим, до процесу залучили Кирила Нестеренка, який до цього працював із U-21. Хлопець виступив проти «Вереса», де рівняни вважалися стовідсотковими фаворитами, — як-не-як, йшли пʼятими, — але каші не зіпсував. Представник Камʼянського першим вразив ворота суперника (постарався Орест Кузик), й до взяття 3-х очок йому не вистачило буквально дещиці — на 88 хвилині свій гол організували Володимир Адамюк та Руслан Степанюк.
З прибуттям Костова Нестеренко увійшов до штабу й у подальшому хвостиком слідував за болгарином — після зникнення «сталеварів» вирушив до карагандинського «Шахтаря», «Каспія» із Актау та софійського «Левські». Сьогодні уродженцю Макіївки лише тридцять два.
Даріо Друді («Зірка»)
Вік на момент дебюту в УПЛ: 29 років, 120 днів — проти «Чорноморця» (0:1)
Кількість матчів в УПЛ на чолі «Зірки»: 10 (3 перемоги, 1 нічия, 6 поразок)
До появи в Україні Даріо Друді скаутив у «Вільярреалі» (в майбутньому ці навички дозволили запросити до Кропивницького та «Карпат» доволі цікавих футболістів). У 2016-му погодився на роботу із U-21 «Зірки», а після відходу Сергія Лавриненка (попередник поганенько розпочав в УПЛ — крім того, що був розбитий «Шахтарем», ще й спасував «Олімпіку» та «Волині») перейняв крісло виконувача обовʼязків.
І не сказати, що аргентинець виявився якимось світилом тренерської думки — у 10 зустрічах зафіксував 3 перемоги, 1 нічию та 6 поразок. Водночас треба визнати, що вікторії над «Карпатами» та «Дніпром», чиї кольори захищали Ротань, Польовий, Кочергін та Сваток, залишили приємний післясмак.
У листопаді Друді покинув колектив (було вирішено, що приріст якості не відбувся, а Роман Монарьов і так впорається), однак вже у лютому 2017-го вигулькнув у Львові. Спочатку спортдиром, далі — асистентом Олега Бойчишина, причому очевидці, як, наприклад, Ігор Худобʼяк, відкрито стверджували, що латиноамериканець влазив у різні моменти та прагнув стати головним.
Конфлікт інтересів із Олегом Смалійчуком та суперечлива репутація підсумувалася скандалом у вересні 2018-го. Опісля Даріо взявся за чилійський «Уніон» Сан-Феліпе, але затримався там на два тижні, відгукнувся на пропозицію каїрського «Пірамідс» і побував скаутом на балансі «Альмерії».
Чесно, ми здивувалися, коли у квітні 2024-го Друді позував поряд із Геннадієм Буткевичем. В.о. спортивного директора досі у клубі (принаймні, так пише сайт), хоча кілька місяців назад журналісти вказували, що функціонер поїхав з України.
Роман Гандзин («Львів»)
Вік на момент дебюту в УПЛ: 31 рік, 231 день — проти «Колоса» (0:1)
Кількість матчів в УПЛ на чолі «Львова»: 1 поразка
ПФК «Львів» Богдана Копитка не знайшов лояльність серед аудиторії. Незрозумілі легіонери, нечіткі завдання, дике «ротування» із «Вересом» заради УПЛ, скромні показники та постійна плинність кадрів, зокрема, на тренерському містку — ключові проблеми, що привели «синьо-золотих левів» до краху.
У розіграші 2022/23 львівʼяни борсалися у конвульсіях, але для вигляду пробували врятуватися — у березні прибрали Олега Дулуба та довірилися добре знайомому Анатолію Безсмертному. Дива не сталося, й коли корабель от-от мав потонути, у 30 турі УПЛ кермо передали Роману Гандзину.
А чому б і ні? Команда давно ні за що не боролася, всі сиділи на валізах, тож на що б вплинув той матч із «Колосом»? Ковалівці швидко забили завдяки зусиллям Владислава Велетня та втримали переможний рахунок навіть попри те, що Сергій Чоботенко отримав червону картку, й Гандзин мав у розпорядженні увесь другий тайм, щоб перевернути ситуацію.
Звичайно, ніхто нікого не винуватить, та і сам Роман може сміливо наголосити, що він в історії. У грудні 2023-го він став частиною проєкту «Вереса» та наразі допомагає Олегу Шандруку.
Іван Федик («Рух»)
Вік на момент дебюту в УПЛ: 33 роки, 45 днів — проти «Ворскли» (2:5)
Кількість матчів в УПЛ на чолі «Руха»: 28 (6 перемог, 10 нічиїх, 12 поразок)
Якщо Кирило Нестеренко супроводжував Костова, то Іван Федик мав справу з Олегом Кононовим («Карпати», «Севастополь», «Краснодар») та Леонідом Кучуком («Сталь» Камʼянське, «Ростов», «Рух»).
Після того, як влітку 2020-го Юрій Бакалов через погіршення здоровʼя попрощався з львівʼянами, менеджмент передав важелі Федику, який спокійно допрацював сезон Першої ліги. Втім, УПЛ прийняла 33-річного хлопця прохолодно — за 45 хвилин «Ворскла» відвантажила чотири мʼячі та довела розгром до непристойних 5:2.
Не придивляючись до статистики, напрошується висновок, нібито Іван — непідходяща кандидатура. Проте перед нами очевидний факт: коуч зробив усе, аби команда одразу не понизилася у класі. Так, був провалений кінець літа та вся осінь, але у квітні «жовто-чорні» прокинулися та в 7 зустрічах оформили 15 залікових пунктів, що й дозволило фінішувати десятими.
А от початок кампанії 2021/22 розчарував — наш герой поступився «Металісту 1925» (1:2) та «Ворсклі» (0:2), й на базу у Винники прибув вищезгаданий Кучук. Зауважимо, що «Рух» не відмовився від Івана, у 2023-му дав можливість продемонструвати себе спортивним директором, а з літа 2024-го функціонер ще й завідує «Рухом-2».
Поки все розвивається дуже і дуже здорово — колектив накопичив стільки ж балів, як «Пробій» Городенка (26), але видав кращу різницю голів і по ділу лідирує в групі А Другої ліги. Є ще шанс, що Федик рано чи пізно тренуватиме самостійно.
Юрій Калітвінцев («Закарпаття»)
Вік на момент дебюту в УПЛ: 33 роки, 63 дні — проти «Шахтаря» (1:5)
Кількість матчів в УПЛ на чолі «Закарпаття»: 26 (5 перемог, 6 нічиїх, 15 поразок)
Як і Федик, Юрій Калітвінцев пробирався через терени Першої ліги та в 2001-му посів другий рядок, достатній для підвищення. Оперуючи такими гравцями, як Андрій Ковтун, Євгеній Лозинський, Юрій Мороз, Олег Краснопьоров, Валентин Слюсар та Ігор Продан, фахівець підніс кілька сюрпризів — не дав себе обкрутити «Дніпру» (0:0) та донецькому «Металургу» (1:1), який зрештою застрибнув на бронзову сходинку.
Київський ЦСКА, «Кривбас», «Ворскла» та львівські «Карпати» — клуби, з якими Калітвінцев добився максимальної кількості очок. Тим не менш, закарпатцям не вистачило стійкості, аби втриматися над прірвою — на фініші Юрій Миколайович не вибрався із трясовини та опісля закрив відповідну сторінку.
Більше новин зі світу футболу читайте в режимі Live у Telegram UA-Football
І класно, коли ти є легендарним футболістом — завжди можна отримати новий шанс на перезавантаження. Заради справедливості визнаємо, що колишній півзахисник не прогавив момент, зарекомендував себе із різними віковими групами збірної України (як-не-як, чемпіон Європи-2009), мав честь замінити Мирона Маркевича у головній версії «синьо-жовтих», знайшов попит у донецькому «Олімпіку» та «Поліссі», де заклав фундамент. Це чогось та й вартує.
Олександр Севідов («Металург» Донецьк)
Вік на момент дебюту в УПЛ: 33 роки, 234 дні — проти «Ворскли» (2:0)
Кількість матчів в УПЛ на чолі «Металурга»: 19 (11 перемог, 5 нічиїх, 3 поразки
Кінець девʼяностих-початок нульових — час сходження донецького «Металурга». Олександр Севідов, нині скасований Українською асоціацією футболу, у 2000-му повісив бутси на цвях, а взимку 2002-го прийняв «МетаДон» — все через те, що Семен Альтман попрямував у бік небайдужого йому «Чорноморця».
Поважний коуч залишив Севідову бойовитий склад, котрий уже мав у активі «бронзу» 2001/02. Андрій Нікітін, Вʼячеслав Чечер, Олександр Зотов, Сергій Ткаченко, Едуард Цихмейструк, Сергій Закарлюка та Георгій Деметрадзе — як вам така банда?
За винятком «Динамо», «Шахтаря» та «Дніпра» донеччани знайшли підхід до кожного із конкурентів. Обіграші харківського «Металіста», симпатичного київського «Арсенала», що зовсім трохи не дотягнув до топ-4, «Кривбаса» та одеситів з Альтманом на борту — все це справило приємне враження.
Ми не маємо сумнівів, що Олександр Володимирович використав чернетки свого попередника, але й не зруйнував працюючий механізм. Тож у червні 2003-го «Металург» вдруге поспіль відсвяткував третій рядок та забезпечив путівку Кубка УЄФА.
Заради цього клуб змінив вектор на іноземних спеціалістів, однак Севідов у майбутньому не розчинився — вивів «Сталь» Камʼянське до УПЛ, потім знову мав діло із «МетаДоном», коли там усвідомили, що легіонери себе не виправдали. «Геліос», «Зімбру», «Кримтеплиця», «Говерла», «Карпати», Металіст», «Маріуполь», «Минай» — можна було б констатувати, що тренер реалізувався (хоча б у певній ніші), проте нікуди не подітися від шлейфу махінацій та «договірняків».
Ігор Юрченко («Прикарпаття»)
Вік на момент дебюту в УПЛ: 33 роки, 317 днів — проти «Дніпра» (1:1)
Кількість матчів в УПЛ на чолі «Прикарпаття»: 85 (27 перемог, 24 нічиї, 37 поразок
Ігор Юрченко пробувався у донецькому «Шахтарі», «Чорноморці», їздив до Чехії, але незмінно поглядав у бік «Прикарпаття». Це жива легенда клубу, який давно зник із футбольної мапи (не плутати із нинішнім «Прикарпаттям», заснованим у 2016-му)
У 1993-му півзахисник приїхав на батьківщину та став граючим тренером — як вважалося, мав за плечима бекґраунд, що допоміг би вибратися із Першої ліги. І це справді втілилося — у 1994-му іванофранківці тріумфували в другому за знаковістю дивізіоні.
Знаходячись безпосередньо в епіцентрі подій, Юрченко не раз і не два довів власну користь. У дебюті з «Дніпром» молодий фахівець змусив понервувати «Дніпро» Миколи Павлова (Віктор Скрипник відповів на гол Дмитра Мазура), а потім і на полі показав, як треба — впродовж кампанії відзначився із «Черноморцем», «Карпатами», тернопільською «Нивою», «Волинню», «Вересом», «Зорею», «Нивою» Вінниця, «Кременем» та «Шахтарем».
Це не унікальний випадок, коли діючий гравець працює на чолі команди, але точно не пересічний для наших широт — все ж Юрченко класно виступив, та і «Прикарпаття» посіло одинадцяту сходинку. У наступному сезоні він рідше залучав себе до ігор, але все одно вплинув на перебіг матчів — зробив 4+4, причому мʼячем засмутив «Динамо» (2:3). Та і вдалося повторити минулорічний показник — знову одинадцяте, цілком прийнятне місце.
А от 1997-й — рік, коли почалися проблеми («Прикарпаття» стало тринадцятим), тож Юрченка то відсторонили від керування, то повернули. В подальшому Юрченко тренував тернопільську «Ниву», «Калуш», знову мав діло із «Прикарпаттям», також займався розвитком дитячо-юнацького футболу.
Імад Ашур — це тренер із нового покоління, тому до нього відчувається деяка прохолодність. Він не є колишнім футболістом, не мав менторство над собою, й це добре, що «Полісся» дало можливість не зовсім «системній» людині. Експеримент викликає деякі сумніви, але скоро ми зʼясуємо наслідки.