Перш, ніж запросити вас ознайомитися із списком 33 найкращих гравців – символічною збірною Прем’єр-Ліги України зразка літа-осені-зими сезону 2024/25, треба сказати про кілька найголовніших факторів, які зумовили той її вигляд, який є.
Фактор перший:
наш футбол зазнає дуже значно падіння. У той час, як люблять говорити шановані експерти, як у футбол навчилися грати всі, а кожен учасник групового етапу єврокубків, незалежно від країни-прописки, може запропонувати зарплату на рівні лідерів УПЛ, наші українські клуби рекордно просіли на континентальній арені. Пора сказати гірку правду: ми серед найгірших футбольних країн Європи. Наша збірна тримається на плаву, тому що іде багаторічна інерція зусиль і вкладень, грають вихованці вітчизняного футболу, які починали грати 12-15 років тому. Що буде через кілька років, коли почнеться перепад із втратою талантів із окупованих територій і демографічною кризою, страшно уявити. Втримати футбол України на плаву – завдання найвищої складності, і прямо зараз треба не давати жодного дня спокою ФІФА та УЄФА, щоб інвестували в наш масовий і дитячо-юнацький футбол. Тільки мільйони від цих організацій можуть врятувати нас від страшних наслідків.Фактор другий:
вперше в історії гранди настільки близько від загального середнього рівня, який, як ми вже говорили раніше, дуже просів за останні роки. Це не умовні <ім’ярек хайпова нова зірка
> чи <ім’ярек чергова «третя сила УПЛ»
> доросли, щоб конкурувати з градами, це гранди опустилися до рівня, коли змушені зважати на кожного суперника в кожному турі на внутрішній арені. Звісно, не сприяє стабільним і сильним виступам Динамо та Шахтаря дійсно надзвичайно важка логістика. Кожен, хто хоч щось розбирається в футболі, розуміє, якого удару по навчально-тренувальному процесі завдають переїзди в тижні єврокубків. Це вражаюче випробування, з яким вітчизняні представники в єврокубках стикаються вже три роки.Фактор третій, прямий наслідок перших двох:
наш чемпіонат є максимально фрагментарним. Постійні паузи на тижні збірних, переноси – як вмотивовані, так і не дуже. Зірвані через повітряну тривогу матчі. Це – жах! У таких умовах навіть футболіст із задатками буде регресувати. А якщо нерівний графік виступів гравця, то нерівні і його результати. Залишилося ще погратися в експерименти – вкотре щось там у лігах поукорочувати, наступити на ґраблі, які давно вже розбивали носа нашим попередникам – наприклад із системою «весна-осінь». Якщо до об’єктивних проблем додати ще й такі «реформи», настане урочистий армагеддець нещасного турніру.Цими трьома факторами, і в першу чергу останнім із них, зумовлена така особливість рейтингу: ми чудово знаємо номінальний клас умовних Різника, Бущана, Коноплі, Дубінчака з Вівчаренком, Буяльського, Кевіна, Сікана з Траоре, ще доброго десятка визнаних майстрів. Але суто за зробленим в осінній частині Прем’єр-ліги України поступаються своїм більш молодим і менш відомим конкурентам з інших клубів. Ось тому саме так, а не інакше.
Проте геть спойлери. Поїхали – позиція за позицією, від воротаря до центрфорварда.
Воротарі
Іван Пахолюк (Колос)
20 років – 14 матчів – 8 пропущених м’ячів, 7 «сухих» матчів
Колос уже розкрив і перезавантажив для великого футболу Волинця та Фесюна, а зараз зусиллями тренерського штабу основної та юнацької команди ще один здібний воротар вийшов на всеукраїнську арену. Пахолюк – беззаперечно найкращий за такими показниками, як кількість пропущених м’ячів у перерахунку на обсяг проведеного часу (в середньому за статистикою лише один гол на 158 хвилин – ні в кого, хто провів більше п’яти ігор, нема такого показника). Іван гідний своєї напрочуд надійної захисної ланки – загалом діяв дуже розважливо, уникав авантюрних рішень, чітко працював з м’ячем у ловінні та передачах. Звідси – такий багатообіцяючий результат для молодого гравця, який лише в цьому сезоні дебютував в УПЛ.
Георгій Єрмаков (ФК Олександрія)
22 роки – 17 матчів – 12 пропущених м’ячів, 9 «сухих» матчів
Учасник Олімпіади та основний воротар олександрійської команди є провідником ідей Ротаня. Єрмаков – серед найкращих у всій лізі за довгими передачами та пасовою роботою. Багато виручав, хоча все ж від грандів отримав по три м’ячі в свої ворота (справедливості заради, в чемпіонаті матчі проти Шахтаря та Динамо – єдині, коли Георгій пропускав більше, як раз за гру). Належачи з літа Маккабі (Хайфа), наразі Єрмаков отримує якісну ігрову практику в ФК Олександрія та продовжує розвиватися.
Олексій Паламарчук (Інгулець)
33 роки – 16 матчів – 31 пропущений м’яч, 4 «сухих» матчі
Тут ми маємо справу зі справжнім феноменом. Паламарчук більшість кар’єри провів у нижчих лігах, та й там грав не без помилок, але з приходом в Інгулець дуже серйозно додав у всіх аспектах. Як сам зізнавався, вже у Шуста навчився грати ногами. Звідси – такі дивні контрасти в результатах: так, Олексій пропустив найбільше м’ячів, але й із найбільшої кількості ударів по його воротах. Начебто були помилки, необов’язкові м’ячі, проте за кількістю сейвів Паламарчуку також нема рівних. А вже в пенальті він точно ввійшов в історію: парирував 5 із 6-ти 11-метрових, призначених у його ворота (83%) і за кількістю послідовно відбитих пенальті (п’ять поспіль) установив нове історичне досягнення.
Праві захисники
Микита Кравченко (ФК Олександрія)
27 років – 17 матчів – 6 асистів
Полісся попрощалося з Кравченком, а от Олександрія привітала в своєму складі гравця, який свого часу вважався одним із найбільш перспективних на правому фланзі в усій Україні. Під керівництвом Ротаня Микита зумів розкрити свої хороші якості – швидкість, хорошу подачу, вміння швидко та надійно вписатися в гру команди. За залученістю в комбінаційні дії Олександрії Кравченко виглядає так, ніби не один рік грає в її складі та з цими гравцями. Загалом він взяв участь у дев’яти результативних діях – шість безпосередніх гольових передач (точніше навіть подач, бо Микита якісно виконував стандарти зі своєї зони), один так званий другий асист, два – третіх. Може ще додавати Кравченко у якості захисних дій, але, зважаючи, що його напарниками на фланзі були досить високі за середньою позицією гравці – Безерра, Козак і інші, то й так Микита досить якісно справлявся.
Олексій Сич (Рух)
23 роки – 16 матчів – 4 асисти
Сич поступово виходив на свій нинішній рівень – пройшов оренду за кордоном (і складалося враження, що рівень Кортрейка витримував спокійно), взяв участь в Олімпіаді, отримав перше запрошення в національну збірну. Це зразковий шлях для футболіста з глибинки, який доводить, що є шанси пробитися, особливо зараз. В ігровому плані Сич був дуже переконливим у підіграші, класно підключався до атак, покривав весь фланг (адже грати під гравцями стилю Климчука чи Карабіна – серйозне навантаження для фулбека). Олексій виконав найбільше кросів серед усіх гравців УПЛ і видав відразу чотири гольових передачі. В складний для Руху відрізок брав на себе лідерські функції.
Ілля Крупський (Ворскла)
20 років – 15 матчів – 1 асист
Крупський – ще один гравець на радарах: підтверджений інтерес із MLS, Бельгії та від кількох вітчизняних клубів. Це наслідок послідовного розвитку універсала, який добре проявив себе в молодіжній збірній, взяв участь в Олімпіаді й вважається одним із перших кандидатів на дебютний виклик у національну команду в 2025 році. Крупський менш видовищний, ніж двоє інших наших лауреатів на цій позиції. Проте він дуже ефективний у, власне, захисті: виконав найбільше оборонних єдиноборств серед флангових захисників, зіграв чимало матчів як справа, так і зліва, пробувався й вище на фланзі. Безперечно, може додати в результативних діях, зокрема, асистах. Повинен розвивати свій удар, тому що без цього, звичайно, не буде максимально гостроти в флангових атаках.
Центральні захисники
Мігел Кампуш (ФК Олександрія)
28 років – 16 матчів – 4 голи
Віддаємо належне роботі тренерського штабу ФК Олександрія: яке класне підсилення собі підготували із маловідомого португальського футболіста, який у свої не юні роки до цього грав, переважно, за дуже скромні команди! Кампуш відповідає ігровій філософії Ротаня, тому що дуже якісно працює з м’ячем і веде гру через передачі на різні дистанції. Окрім традиційної для центрбека роботи ближньому, Мігел є найкращим серед польових гравців за прогресивними передачами, класно переводить гру з підключенням безпосередньо вінгерів і атакувальних півзахисників. Відзначився чотирма голами та в кількох атаках взяв участь на ранніх стадіях комбінацій. Хет-трик зі стандартів у матчі з Карпатами (3:0) – це найбільш яскравий виступ центрбека в усьому сезоні.
Роман Дідик (Рух)
24 роки – 16 матчів – 2 голи, 1 асист
Рух продовжує цілком реально боротися за єврокубки, і це все – складом із середнім віком гравців біля 22 років. Дідик, який кілька років тому перейшов у команду з першолігового Агробізнесу, в свої 24 роки – це такий собі вже «ветеранчик». Після травм Слюбика, Сапуги, Пастуха та їхньої тривалої реабілітації був дуже важливий універсалізм і надійність Романа. Він закривав місця і в центрі захисту (де склав непоганий дует із Холодом), і в опорній зоні на місці «хвилеріза». Забив кілька важливих м’ячів і діяв напрочуд самовіддано. Правда, очолив антирейтинг за жовтими картками, але, хоч у Дідика й найбільше жовтих карток (сім загалом), назвати його грубим гравцем не можна й на такій дистанції в попередніх сезонах бували показники й побільше.
Валерій Бондаренко (Колос)
30 років – 17 матчів
Поздєєв відважився на серйозне перезавантаження оборони навіть після продажу основного воротаря – Фесюна в Шахтар. Добре, що був у його розпорядженні такий досвідчений захисник, як Бондаренко. Граючи спершу з Бурдою, а потім з новачком-легіонером Краснічі, який вперше опинився в УПЛ, Валерій витримував лінію та виконував великі обсяги робіт тур за туром. До слова, в плані швидкості орієнтування в складних ігрових ситуаціях Бондаренко – один із найкращих. Недарма він – в лідерах чемпіонату в цілому за заблокованими ударами.
Центральні захисники
Микола Матвієнко (Шахтар)
28 років – 13 матчів – 3 голи, 1 асист
Можна говорити, що Шахтар напропускав більше планованого (особливо на єврокубковому рівні). Можна констатувати, що Матвієнко на кілька років пересидів на рівні УПЛ і заслужив, безперечно, шансу спробувати сили в хороших зарубіжних чемпіонатах. Але за рівнем роботи з м’ячем Микола залишається недосяжним зразком на всеукраїнському рівні. Разом із одноклубником Бондарем вони безальтернативно найкращі за кількістю передач. Матвієнко – беззаперечний лідер за пасами в фінальну третину поля. Він виконує величезні обсяги пасової роботи, будучи таким собі глибоким плеймейкером у складі чемпіона.
Артем Шабанов (ФК Олександрія)
32 роки – 17 матчів – 1 гол, 1 асист
Ще один гравець, який дістався Ротаню з Полісся та успішно перезавантажив свою кар’єру. Граючи поряд із Кампушем, Артем створив чудовий дует і класно взаємодоповнював португальця. При цьому, виконуючи великі обсяги, власне, захисної роботи, він був досить хорошим і в комбінаційній грі. Класно підключався до чужих воріт (двома результативними діями міг не обмежуватися), став третім після гравців Шахтаря за кількістю пасів. Безперечно зараз можна говорити, що Шабанов вийшов на той рівень, який показував свого часу, коли Динамо ним вперше зацікавилося.
Тарас Михавко (Динамо)
19 років – 15 матчів – 1 гол
Михавко – «наступний Забарний» в Динамо. Від початку цього року досить стрімко прогресував, і ці враження не зіпсувала навіть якась фатальна невезучість юного гравця, який накидав забагато автоголів за осінь. У складі киян Тарас проявив хороші якості: досить надійну гру в протистояннях із найкращими суперниками УПЛ, якісну участь у комбінаційній діяльності Динамо (в нього явно хороша пасова робота). Непогано підключався до чужих воріт. За умови детального аналізу та розбору ігор може додати ще й у виборі позиції та швидкості прийняття рішень – із цим зніметься й проблема «самострілів».
Ліві захисники
Денис Мірошниченко (Карпати)
30 рік – 16 матчів – 1 гол, 4 асисти
Повернення Мірошниченка до Львова відбулося, так би мовити, не на «порожнє місце» – він приходив у команду з якісною конкуренцією, де відразу кілька непоганих футболістів могли зіграти на кожному з флангів. Тим не менш, Денис добре вписався в гру Карпат і був готовий зіграти як справа, так і зліва (і те, і те пригодилося, бо мали місце і травми, і ревізія тренерським штабом свого ставлення до тих чи інших гравців). У підсумку п’ять результативних дій у активі Мірошниченка (в тому числі – «асистентський хет-трик» проти Вереса), він є найкращим за точністю флангових подач і прострілів.
Богдан Михайличенко (Полісся)
27 років – 15 матчів – 1 гол
Ще один футболіст, який вимушено закривав і правий, і лівий фланг – а міг прямо під час гри, після серії замін, змінити розташування. Як це було, до речі, в матчі проти чемпіона, коли саме Михайличенко забив єдиний і переможний м’яч у ворота свого колишнього клубу – Шахтаря. У різні турнірні періоди вимушено опинялися поза грою то одні, то інші футболісти, так що Богдан встигав підстрахувати команду на різних позиціях – і робив це досить якісно. Період у житомирській команді допоміг йому повернути до себе увагу й із національної збірної.
Олександр Мартинюк (ФК Олександрія)
23 роки – 17 матчів – 1 асист
Мартинюк здорово себе проявив за останній рік і закономірно доріс до поїздки на Олімпійський футбольний турнір. Колишній захисник Волині продовжує прогресувати під керівництвом Ротаня та впевнено займає одну з основних позицій – причому, місцями йому важче навіть, ніж колезі з протилежного флангу, тому що зліва на місці вінгера більша ротація. Олександр дав Олександрії багато саме в руйнівній роботі, він виконав найбільше захисних єдиноборств, хай і не без фолів, але це була напрочуд корисна робота, яка значно полегшувала ігрові завдання креативним Джеовані, Бєляєву, Шулянському.
Центральні півзахисники
Володимир Бражко (Динамо)
22 роки – 13 матчів – 3 голи, 1 асист
Після повернення з успішної оренди в Зорі Бражко продовжує поступово прогресувати, хай восени цей процес призупиняли травми та важкі періоди після єврокубкових невдач. Ігровий стиль Володимира – це набір сучасних якостей центрального півзахисника. При достатній жорсткості в відборі та серйозних обсягах робіт він ще й добре працює з м’ячем, заточений не лише на короткі паси ближньому, а й на більш креативні рішення. Традиційно Бражко є одним із найбільш агресивних у завершенні опорників: він охоче підстерігає свої шанси на рубежі карного майданчика та входить у трійки найкращих як за кількістю ударів, так і за кількістю дальніх ударів серед них. В активі цього футболіста – шість результативних дій (три голи, один перший асист, один третій асист). Може значно більше – це все ще найперспективніший молодий центральний півзахисник України.
Іван Калюжний (ФК Олександрія)
26 років – 16 матчів – 1 гол, 1 асист
Дивовижним чином сформований і досить відомий уже футболіст в Україні став «відкриттям року» – це ж наскільки треба не цікавитися подіями в внутрішньому чемпіонаті, щоб не знати Калюжного за виступами не лише в ФК Олександрія, а й у юнацькій команді Динамо, основних командах Руху, Металіста 1925, ЛНЗ. Врешті-решт, він мав міжнародні оренди в Ісландії та Індії – остання була успішною та резонансною. Як би там не було, добре, що загал хоча б тепер дізнався про 26-річного футболіста, тому що Іван – справжній роботяга. Не уникає важкої чорнової роботи, єдиноборств і жорстких стиків. Багато грає на перехопленнях і є одним із найкращих в УПЛ за оборонними дуелями. Як для свого шаленого удару, Калюжний ще й забив досить мало – лише один гол у чемпіонаті (зате в ворота Шахтаря в пам’ятному матчі, який завершився перемогою – 4:3). Має в активі також гольову передачу та один третій асист.
Амбросій Чачуа (Карпати)
30 років – 17 матчів – 6 голів, 2 асисти
Поставимо трішки нижче Чачуа, щоб віддати належне цьому гравцеві, який є справжнім лідером і символом новітніх Карпат. Амбросій – справжній мозковий центр своєї команди. Прекрасно відчуває ритм гри, своєчасно бере участь у багатоходівках, причому, може і сам завершити атаки, і видати чудовий проникаючий пас. При Лупашку додатково розвинув скілл пасової роботи, з ким би не грав над Альваресом – із Очеретьком, Бруніньйо чи ще кимось із досить численної когорти півзахисників «левів», Чачуа залишається ефективним і має дуже широкий діапазон дій.
Праві півзахисники
Олексій Гуцуляк (Полісся)
26 років – 16 матчів – 9 голів, 2 асисти
Полісся поступово відтворило фланги пізнього Дніпра-1, і якість гри Гуцуляка та Назаренка в їхніх найкращих матчах дійсно найвища. Приміром, Олексій забивав п’ять матчів поспіль у серпні-вересні, потім мав класний період у листопаді. Хлопець, якого свого часу з Карпат запрошували в Вільярреал, своєю результативною грою знову привернув до себе загальну увагу. Після дебюту в національній збірній та такого сильного півріччя новини про те, що Гуцуляком цікавляться закордонні клуби, не здаються клікбейтними маніпуляціями.
Хуан Альвіна Безерра (ФК Олександрія)
21
рік – 17 матчів – 4 голи, 3 асисти
Вихованець Васко да Гама ще навесні в кількох матчах залишив дуже приємне враження, а восени це вже був справжній провідний гравець найбільшої сенсації УПЛ. Завдяки чудовому швидкісному дриблінгу, Безерра класно покриває простір і дає атакам ФК Олександрія вибуховий прорив. Він із запасом найкращий за дриблінгом і обіграшами, на ньому найбільше фолять суперники, правда, при цьому Хуан – один із найгірших за офсайдами. Загалом Безерра причетний до дев’яти голів – чотири провів сам, видав три результативних передачі та взяв участь на початкових стадіях ще двох атак. Грав сміливо – за таким показовим критерієм, як кількість дотиків у карному майданчику, є беззаперечно найкращим і серед вінгерів, і серед атакувальних гравців в цілому. Якщо підвищить свою результативність і реалізацію, можна буде вважати його не одним із найкращих, а найкращим в УПЛ на своїй позиції.
Олександр Зубков (Шахтар)
28 років – 12 матчів – 5 голів, 3 асисти
Зубков – один із найбільш багатообіцяючих вихованців Шахтаря покоління Зінченка та Матвієнка, встиг пограти в численних орендах і в складі Ференцвароша цілком собі відбувся в угорському чемпіонаті. Врешті-решт, профайл Олександра в єврокубках настільки якісний, що включає, наприклад, шикарний гол Реалу – подумати тільки, ще недавно представник УПЛ міг у нього відібрати очки і не раз… Але на внутрішній арені показники обдарованого швидкісного вінгера нижчі, ніж у менш відомих і іменитих конкурентів. Традиційно багато пробиваючи по воротах, Зубков забив лише п’ять м’ячів. Свої результативні дії оформив лише в п’яти матчах чемпіонату, тобто, в двох третинах сезону «промовчав» і не брав участі в голах чемпіона. Може, за звичних обставин і цього б вистачило, проте зараз «гірники» відстають і ризикують провалити чемпіонську гонку. 28-річний вінгер – один із тих, хто в нинішній УПЛ мав би робити різницю, а не видавати скромний особистий результат.
Атакувальні півзахисники
Микола Шапаренко (Динамо)
26 років – 10 матчів – 4 голи, 7 асистів
Цей чемпіонат Шапаренко починав просто прекрасно – його гол і асист допомогли киянам здобути виїзну перемогу над Вересом (2:1). Загалом, у чотирьох стартових турах підряд динамівська «десятка» віддавала гольові передачі. Якщо з голами Микола не допрацьовував (забивав їх, переважно, в матчах, де Динамо феєрило – 5:2 над Інгульцем, 5:1 над Оболонню), то асисти від нього допомагали «зимовому чемпіону» набирати очки проти різних суперників, у тому числі – тих, хто теж претендує на медалі. Найбільше розчарування півріччя – як Шапаренко «дав Каньїсареса» й пропустив «Класичне» через нефутбольну травму. Це один із небагатьох гравців сучасного Динамо, хто спроможний зробити різницю в будь-якому матчі на внутрішній арені, в т.ч. проти Шахтаря.
Артем Бондаренко (Шахтар)
24 роки – 15 матчів – 8 голів, 2 асисти
Бондаренко досягнув прекрасних індивідуальних показників, деякий час навіть ішов лідером таблиці бомбардирів. При цьому, крім хет-трика проти Карпат, в усіх інших матчах він відзначався одним голом або асистом – це свідчить про стабільність Артема, про його високу залученість в ігрові побудови «гірників» на нинішньому етапі. Витримавши немаленьку конкуренцію, в тому числі від легіонерів і досвідчених новачків, яких підписував за останніх 2,5 роки Шахтар, Бондаренко продовжує прогрес на такому рівні, що стає не страшно за продаж Судакова.
Мухаррем Яшарі (ЛНЗ)
26 років – 17 матчів – 4 голи, 3 асисти
При тому, що після початку повномасштабної фази війни УПЛ втратила більшість боєздатних легіонерів, є дуже приємні відкриття – із перспективою хорошої капіталізації для їхніх клубів. Приміром, косовар Яшарі став навіть більш яскравим новачком ЛНЗ, аніж Тілль, який свого часу вже грав в УПЛ і вважався більш статусним придбанням. Мухаррем вирізняється універсалізмом – може зіграти практично на будь-якій позиції в півзахисті. Він на рівні Судакова за багатьма пасовими показниками. Є одним із лідерів за кількістю ударів з-за меж карного майданчика, завдяки чому має непогану результативність. А головне – він прогресує. Якщо попрацює з Григорчуком, може розкрити нові якості в своїй грі.
Атакувальні півзахисники
Георгій Судаков (Шахтар)
22 роки – 16 матчів – 8 голів, 2 асисти
Найдорожчий гравець УПЛ і один із найдорожчих українців у футболі планети Земля потихеньку виходить на ті цифри, які мають бути в гравця його статусу. Після кількох звань MVP матчу в єврокубках Судаков почав феєрити і вдома. Чого вартий матч із ЛНЗ, за який один Георгій оформив рівно половину своїх безпосередніх результативних дій – п’ять! Чотири голи та один асист він оформив проти черкаської команди. Загалом же, крім 8 голів і двох результативних передач, у Судакова ще є два третіх асисти. Тобто, він причетний до 12 взяттів воріт. Може набагато більше, бо грає з запасом: це підтверджує і найбільше число ударів, і найкраща статистика пасової роботи, в тому числі – особливо важких за задумкою та виконанням проникаючих і розрізних пасів. Так, це вже не просто хайп і піар – це справді найбільший талант у нас перед очима. Якщо продовжить клепати ось такі матчі й поменше матиме безбарвних ігор, як із Поліссям, ми зможемо побачити Судакова в одній із топ-ліг Європи за клуби високого класу.
Єгор Твердохліб (Кривбас)
24 роки – 13 матчів – 8 голів, 2 асисти
Ну як же додав Твердохліб по ходу сезону!.. Чемпіонат для нього починався просто жахливо – травма голови з Карпатами, кілька турів без не лише результативних дій, а й участі в гострих моментів. Але поступово гравець, який пробився з аматорів, доводив Вернидубу свій рівень і завойовував все більше ігрового часу. Фантастична серія з п’яти заключних матчів 2024 року, в яких Єгор оформив сім голів і один асист, показує, яким може бути цей молодий гравець у 2025-му.
Петар Мічин (Зоря)
26 років – 15 матчів – 5 голів, 1 асист
Якщо опорник Башич швидше пробився в основу й проявив себе в Зорі, то атакувальний півзахисник Мічин не відразу знайшов себе в УПЛ. Справді, після великих авансів в Удінезе, Петар перезавантажував свою кар’єру, шукав себе. Спочатку навіть у добре знайомого Лалатовича не міг зачепитися за основу. Проте зараз це гравець, який робить різницю. П’ять голів, один прямий асист і ще два т.зв. третіх – Мічин суттєво додавав по ходу сезону та створив із хорватом Башичем і українцем Яциком дуже перспективну трійку в центрі поля луганців. У серба є ще потенціал серйозно додати. Не здивуємося, якщо він стане таким же якісним відкриттям «мужиків», як раніше Бонавентуре, Василь, Форстер, Болі, Шуньїч і багато інших легіонерів, для яких Зоря стала знаковим місцем у кар’єрі.
Ліві півзахисники
Олександр Назаренко (Полісся)
24 роки – 17 матчів – 7 голів, 5 асистів
Ще років п’ять тому наш сайт робив експертизу, в якій Назаренка поряд із Сарапієм і Батаговим називали в числі найперспективніших молодих гравців ПФЛ. Тоді Володимир Книш прогнозував Саші національну збірну України – зараз він працює в штабі Полісся, звідки Назаренка викликав Ребров і дав дебютувати в першій команді країни. Це не випадково – той фантастичний рівень, який цей вінгер демонстрував у серпні-жовтні, дозволяє йому й зараз очолювати таблицю «гол+пас» (правда, лідерство довелося розділити з динамівцем Ванатом). Говорячи про ігрову манеру цього гравця, відзначимо швидкість і класний удар, якісну флангову роботу (в Олександра найбільше кросів серед півзахисників) та просто найкращий трюк із зміщенням з флангу та завершенням. Жаль, дещо змазав заключні півтора місяці змагань – емоційна та фізична виснаженість давалися взнаки. Проте за потенціалом це справжня зірка 2025 року.
Ярослав Карабін (Рух)
22 роки – 17 матчів – 5 голів, 3 асисти
Ще минулого сезону Карабін часто набирався ігрової практики в друголіговій клубній «двієчці», проте зараз Рух-2 більше не може розраховувати на допомогу різностороннього гравця атаки. Після продажу Соломона та на час, поки Климчук набирав форму після травми, Ярослав отримав свій шанс у першій клубній команді і, в принципі, цілковито ним скористався. Хоча він менше чверті матчів провів повністю, а на старті сезону починав із запасу, Карабін має дуже якісні показники результативності – загалом причетний до 10 голів. П’ять м’ячів забив сам, видав три прямих асистів і ще двічі взяв участь в гольових комбінаціях опосередковано – через попередні асисти. Також може більше.
Денис Антюх (Зоря)
27 років – 10 матчів – 5 асистів
Колись Антюх починав у першоліговому Нафтовику-Укрнафті, класно проявив себе в Колосі й був із ковалівського клубу запрошений у Динамо. Звісно, рівень амбіцій перевищити не можна – довелося все починати заново в Зорі, ставши частиною угоди з переведення в столичний клуб Кабаєва. У свій найкращий відрізок Денис лідирував у списку найкращих асистентів і на старті сезону зробив великий вклад в успіх луганців. Жаль, що через позафутбольні обставини він перестав виходити на поле ще в кінці жовтня. Інакше кращими були б як його особисті результати, так і досягнення команди в цілому.
Нападники
Владислав Ванат (Динамо)
22 роки – 15 матчів – 10 голів, 2 асисти
Джекілл і Гайд вітчизняного футболу – наскільки нищівну критику Ванат ловив за «розчинення» в матчах єврокубків, настільки ж багато він зробив для «зимового чемпіонства» Динамо на внутрішній арені. Найкращий бомбардир УПЛ 2023/24 підтверджує свій статус і в новому сезоні – він пішов на зимову перерву як одноосібний лідер таблиці найвлучніших, а також разом із Назаренком є найкращим у рейтингу «гол+пас». Більше того, якщо враховувати із третіми асистами, то кількість залучення в результативні дії у Владислава ще більша. Звичайно, тільки матчі збірної та єврокубків покажуть, чи прогресує найкращий голеадор внутрішньоукраїнських змагань. Але те, що він у 22 роки відстоює свої особисті звання та забиває багато, дає надії.
Олександр Філіппов (ФК Олександрія)
32 роки – 17 матчів – 6 голів, 1 асист
Повернення Філіппова в ФК Олександрія вирішило фундаментальну проблему команди Ротаня, якій дуже не вистачало от такого хитрого, вмілого фінішера. У своїх найкращих матчах досвідчений форвард робив різницю, а хет-трик Шахтарю в поєдинку, виграному 4:3, це взагалі один із найкрутіших індивідуальних виступів нападника в Україні за останніх три роки. Олександр класно взаємодіє з флангами та центром півзахисту, таїть небезпеку в різних гольових ситуаціях. Жаль тільки, що пізньої осені пригальмував – вісім матчів підряд пройшов без голів у жовтні-грудні, лише в заключному матчі року забивши ЛНЗ.
Ігор Краснопір (Рух)
22 роки – 17 матчів – 6 голів
Оболонь знайшла цього самородка на аматорському рівні, а зараз це вже досить статусний молодий нападник із досвідом Олімпіади та доведеним прогресом у новому – більш амбітному – клубі. Рух досить швидко знайшов застосування Ігорю, від контрольних матчів із крутими суперниками й до стартових турів, адже влітку Краснопір очолював таблицю бомбардирів. Жаль, звісно, що за наступних 11 матчів у чемпіонаті Ігор забив лише один раз і загалом грав уривками, іноді випадаючи з комбінацій. Також він – один із найгірших за офсайдами. При цьому Краснопір зруйнував стереотип про себе як про марнувальника гольових моментів – у нього найкраще співвідношення кількості ударів до кількості влучань у площину воріт. Так що Ігор може значно додати, там є потенціал, розвиток якого може перевершити за ефектністю трансфер Кухаревича.