Можливо, навіть два. За можливості – ще один вінгер. Але так само потрібно говорити і про гравців, які можуть покинути столичну команду. Якщо у плані новачків можна тільки здогадуватися, то кандидати на вихід – просто очевидні.
Навін Малиш
Не дуже зрозуміло, що цей гравець робить у системі Динамо. Хіба що для кількості на час тренувального процесу. Малиш ніколи не виблискував у юнацькій команді. Не було жодних передумов, що зможе грати за перший склад Динамо. Але він в обоймі. Час від часу потрапляв у заявку.
Малиш – універсальний гравець. Може зіграти на декількох позиціях. Насамперед – на позиції правого захисника або центрального. Не секрет, що Динамо шукає новачків якраз на ці позиції. Отже, рівень Малиша не відповідає рівню першої команди. Найреальнішою виглядає оренда в межах України. Наприклад, протоптаним шляхом у Зорю. Можливий варіант із Ворсклою – як частина потенційного трансферу Іллі Крупського.
Максим Дячук
Центральний захисник вже майже два роки у першій команді Динамо. Поки не видно жодного прогресу. Набрався певного досвіду, фізично зміцнів, подорослішав, але цього дуже мало для того, щоб претендувати на щось серйозне.
Дячука повернули в Динамо після трансферу Іллі Забарного у Борнмут. До цього Максим першу частину сезону виступав в оренді за Олександрію. Дячук явно не був готовим до нового рівня. Він навіть в Олександрії не завжди грав у старті.
У Динамо було дуже багато тактичних помилок, технічного браку. З приходом Шовковського ситуація змінилася на краще. Дячук мав шанси розпочати поточний сезон основним гравцем, але зламався у матчі кваліфікації ЛЧ проти Партизана.
Шовковський має величезні проблеми в захисті. Багато травм, помилок. З усіх захисників Дячук отримував найменше часу, хоча вже відновився після травми. Нового Забарного з нього не вийшло. Навіть на рівні молодіжної збірної України Максим поки неконкурентний. Його просто не запрошують у «молодіжку».
Чесно кажучи, потенціалу гравця не видно зовсім. Фізична міць – це дуже добре, але для того, щоб грати на рівні першої команди Динамо, потрібно трохи більше. Проблеми у роботі з м'ячем, тактичні вади нікуди не поділися. Якщо Динамо візьме взимку нового оборонця, то сенсу тримати Дячука немає. Самому Максиму потрібно десь грати, щоб розвиватися. Єврокубків вже не буде. Довжина лавки не настільки актуальна.
Тут так само можна говорити про оренду в Зорю, яка потребує посилення в центрі захисту.
Олександр Андрієвський
Вже скільки розмов про можливий відхід цього гравця з Динамо, але, попри все, він залишається у Києві. Клуб особливо не наполягав, а сам Андрієвський не заперечував проти ролі гравця ротації.
Настав час ставити питання ребром. Контракт Андрієвського з киянами завершується у кінці сезону. Нову угоду ніхто пропонувати не буде. Олександру вже 30 років. У середині поля в Динамо величезна конкуренція. Просто пересидіти на лаві та виходити на якісь хвилини не вийде. Нехай краще досвіду набирається молодий Роман Саленко.
Циркулюють розмови про можливий трансфер Андрієвського до Карпат. Не впевнений у цьому. У Карпат непогано вдається працювати на бразильського ринку. Можливо ЛНЗ зацікавиться Сашком. Більш реальним виглядає перехід десь у Польщу чи Угорщину в клуби-середняки, або поїздка в Азію.
Володимир Шепелєв
Дуже талановитий гравець, який гарно розуміє футбол. Може грати на роялі. Але є інший бік медалі – дуже ледачий гравець, без характеру, схильний до травм. Максимум, що видавав Шепелєв – це одиночні вдалі матчі. Попри 27 років, Володимир залишається вкрай нестабільним.
Я був дуже здивований, коли минулого року зі Шепелєвим продовжили угоду. Який у цьому сенс, для чого це робити? Відповіді немає. Коли влітку у Динамо прийшли Піхальонок та Рубчинський, стало зрозуміло, що майбутнього у Шепелєва в столиці України просто немає. Є тільки небажання самого гравця виходити із зони комфорту. Адже має ще цілий рік контракту зі столичним клубом.
Напевно, буде дуже непросто підшукати йому нову команду. В Україні реальних кандидатів немає. З таким резюме знайти новий клуб у Європі також буде складно. Не здивуюся, якщо взимку Шепелєва переведуть у юнацьку команду.
Матвій Пономаренко
Минулого сезону Мотя став найкращим бомбардиром юнацького чемпіонату України. Влітку отримав травму. Поки ніяк не може набрати ігрову форму.
Динамо підписало Едуардо Герреро, який став другим форвардом команди. Перспективи Пономаренка у дорослому футболі вкутані туманом. Довелося продовжити на юнацькому рівні.
Матвію потрібна ігрова практика, нові виклики, якщо клуб хоче його розвивати та бачить у ньому перспективу. Сидіти третій сезон на рівні юнацького футболу (один – у Зорі) немає ніякого резону. Там достатньо нападників – Владислав Герич, Віталій Лобко, можна повернути з оренди найкращого бомбардира першої частини юнацького чемпіонату Федора Задорожного.
Оренда навіть до Оболоні була б явним кроком вперед для Пономаренка. У 19 років вже потрібно грати на дорослому рівні, а не втрачати час.
Динамо підупадає на рівні академії – шалений відтік талантів, конкуренція від Шахтаря і «динамівські серця»