«Іноді дуже добре подумати про гру не на емоціях одразу після завершення, а трохи заспокоївшись. В мене дуже неоднозначне враження від того, що ми побачили у виконанні «Динамо». Найголовніше моє враження від цього матчу, я побачив, що таке справжня футбольна країна. Я побачив, що таке, коли люди ходять на улюблену команду. А не на суперника, як це бувало у єврокубкових матчах в Україні. Повний стадіон на матчі з де-факто лівим суперником із невідомими футболістами. Я чогось зразу згадав, як за часів до ковіда у Києві на «Яблонець» приходило на стадіон кілька тисяч людей. А тут фактично «Яблонець» приїхав до Туреччини і на трибунах биток. Це виглядало вражаюче.
А якщо повертатись до неоднозначності вражень, ну звичайно цей результат це позитив. Ніхто не вірив, що кияни візьмуть там очки. «Галатасарай» був беззаперечним фаворитом. І перед грою стояло питання, скільки той «Галатасарай» на своєму стадіоні за підтримки тих свої божевільних трибун заб'є у ворота «Динамо». А кияни відігралися по ходу матчу два мʼячі та забили тричі, при тому, що досі за весь турнір «Динамо» забило тільки один мʼяч і то випадково. На цьому для мене позитив матчу завершився.
Не знаю, як ви, а я побачив «Галатасарай», який хоче грати в футбол сам, але при цьому дає грати супернику. Високий пресинг запропонували турки, але я не сказав би, що це був якийсь супер організований пресинг. Я не сказав би, що там була якась замежна динаміка, коли, знаєте, суперник, як говорять в футболі, голову не встигає підняти. Ні. Я думаю, що той же «Шахтар» з його футболістами, з його награністю, зіграністю, спокійно би з-під такого пресингу виходив з м'ячем, контролюючи м'яч. Але для «Динамо» цей пресинг став проблемою. Перший тайм у виконанні «Динамо» взагалі, я вважаю, це був дуже проблемним. «Динамо» пропустило два м'ячі. Стандарти біля воріт «Динамо», це вже зовсім не смішно. Це взагалі, по-моєму, щось, що переростає в окрему історію. Шоста хвилина матчу. Один кутовий Вівчаренко м'яч вибиває з лінії. Тут же другий кутовий – гол, шоста хвилина. Далі, якщо про стандарти говорити, третій гол «Галатасарая». Теж пенальті прийшло після кутового. Потім 62-га хвилина матчу. Ще був один стовідсотковий момент Осімхена, коли він не забив, також після подачі кутового. Тобто, два голи, плюс два стовідсоткові моменти, в яких суперник пробачив динамівців, стаються після кутових. Я не знаю, як вони там в «Динамо» готуються до стандартів. Тут одне із двох. Або взагалі не готуються, в що я не вірю. Або готуються неякісно.
Показують, пояснюють, акцентують неправильно. Працюють на від#####. Або просто не знають, не вміють нормально підготуватися. Або також може бути, це вже до футболістів питання, футболісти не розуміють і не здатні виконати те, що просять у них тренери. Трошки більш небанальний розгляд стандарту і все, футболісти тупо губляться. Не знають, що робити, за ким бігти, як грати, по м'ячу, по гравцю.
Знаєте, цей мем, коли в боротьбі за верховий м'яч Михавко тяне за футболку свого ж партнера Біловара. Це ж також сміх, але сміх крізь сльози. Я скільки дивлюся футбол, я ще такого не бачив.І це ж також про інтелект, про концентрацію якусь говорить. Це ж про рівень футболістів говорить. «Галатасарай» повинен був вигравати цей матч.
При рахунку 3-3, пам'ятаєте, цей момент, 92-га хвилина. Подача, проста подача з правого флангу і Біловара у воротарському майданчику, граючи один в один з Осімхеном, тримаючи, здавалось, його під контролем, не відволікаючись більше ні на кого і ні на що, примудряється, та я навіть не знаю, відклеятися від форварда турків, дозволяючи тому безперешкодно пробити головою з меж воротарського майданчика по центру воріт. Добре, що Осімхена удар якісним не вийшов. Ну і також Нещирет молодчина, він правильно позицію обрав, зреагував, забрав цей м'яч. Але по-хорошому це повинно було бути 3-4. «Галатасарай» повинен був виграти цей матч після цього епізоду. Епізод, що стався на рівному місці. Зараз всі знов побачили рівень центральних захисників «Динамо» на тлі єврокубкових стандартів. Знову подивились кіно «Згадати все».
Те, що призабули після матчів осінньої кампанії. Я вже не розумію, що ще мало б трапитись, що ще потрібно, щоб «Динамо» знайшло і купило хорошого, готового центрального захисника. А не влаштовувало перегляди дітлахів по 18-20 років із незрозумілою кар'єрою, незрозумілою перспективою.
Головний біль «Динамо», головний біль Олександра Шовковського.
Розумієте, якщо абстрагуватись від героїчного камбеку, по факту, по грі, що ми побачили від «Динамо»? Та глобально те ж саме, що і в осени. Єдина відмінність – реалізація моментів, яка була практично ідеальною. Три удари в площину воріт три голи. А до гри «Динамо» в атаці дуже багато запитань. До виходу з оборони під тиском суперника дуже багато запитань.
Тимчик – 8 втрат м'яча на своїй половині поля. Біловар – 7, Вівчаренко – 6, Михавко – 12. При тому, що найгірший показник захисника «Галатасараю» три втрати м'яча на своїй половині поля. При тому, що ще раз повторю, я не сказав би, що «Галатасарай» там якось шалено, якісно та організовано пресингував.
Тут більше така історія, коли запара приходить сама по собі. От така тут більша історія. Я ще раз повторю, «Галатасарай» не виглядав, на мій погляд, якоюсь фантастично сильною командою, яка змиває все на своєму шляху. А коли повели 2-0, взагалі розслабились. Подивіться атаку київського «Динамо», яка привела до третього голу, і гляньте на кількість гравців «Галатасарая» в обороні. Атака в «Динамо» не швидка, не динамічна, досить затяжна. А в цих курортників 6 чоловік захищаються. Інші назад навіть не повертаються. Це точно так зазвичай грає на 81-й хвилині матчу команда, яка вмотивована отримати мінімальний переможний результат? Це точно так?
От таким от мені «Галатасарай» виглядав зараз. Але на тлі цього «Галатасарая» «Динамо» завдало тільки 5 ударів поворотах. «Динамо», яке було змушено відігрувати 2 м'ячі з 21 хвилини. Півтора тайми відігрується. Тільки 5 ударів в поворотах суперника, який зсередини першого тайму ну по-моєму не особливо напружувався.
Так я кайфанув від результату. Так я кайфанув від рівня класу Андрія Ярмоланка. Від його дублю, який, ну я думаю, набагато запитань відповів стосовно того, чи може ще Андрій в своєму віці щось дати київському Динамо і збірній України. Може. На цьому все хороше для мене від цього матчу завершилось.