- Олександре, як оціниш матч?
- Дуже важкий матч. Поле дуже важке, можна сказати, як на ковзанах каталися. Причому неважливо було, які шипи на бутсах - у першому таймі я грав із 13-міліметровими, у другому вже були 15-міліметрові, але різниці не було помітно. Загалом матч дуже важкий, команди захищалися низьким блоком, а на такому полі дуже непросто вскрити таку оборону, але добре, що нам усе ж вдалося забити наприкінці матчу й довести гру до перемоги.
- У першому таймі «Динамо» наче й володіло м'ячем, але практично не створювало моментів. Після перерви же пішли й моменти, й удари по воротах. Що змінилося під час відпочинку, можливо, тренерський штаб щось підказав?
- Так, тренерський штаб трохи підкоригував наші дії, вказав на помилки, і вже в другому таймі було більше гостроти в атаці.
- Якщо не секрет, на які саме помилки вказали тренери?
- До перерви більше грали поперек, назад, мало в зони відкривалися. Потрібно було більше відкриватися в зони, більше задіювати фланги, як, в принципі, нам і вдалося забити гол.
- Ти пропустив певну частину сезону через травму, але повернувся - й гольова передача в матчі з «Галатасараєм», й гол у сьогоднішньому поєдинку. Наскільки важливі для тебе такі результативні дії?
- Якщо чесно, то психологічно дуже важливо, коли багато пропустив. За два місяці дуже сумував за футболом, приходив на стадіон на домашні матчі й уболівальники кожного разу питали, коли я вже повернуся на полі. А воно все відтягувалося, і ставало трохи сумно. Але продовжував працювати, і, слава Богу, зараз усе добре - віддав передачу, забив гол. І сьогодні найголовніше, що команда перемогла.
- Також у грі ти звернув увагу, що 76-й номер забив на 76-й хвилині...
- Та я вже відсвяткував гол, здійняв очі догори, й побачив, що 76-та хвилина йде. Подумав, що классно, як усе співпало (посміхається).