Ви знаєте, на цю тему свого часу мною вже було сказано достатньо. Про те, який Кубок був би цікавішим глядачеві і чому. І деякі з цих думок потім навіть були частково реалізовані, але скоріше у вигляді експерименту. Не тішу себе надією, що хтось із Дирекції взяв це звідси, та й тогу пророка приміряти не збираюся.
Усе це очевидно, лежить на поверхні й витає в повітрі. Так само як і деякі особливості формату Ліги націй, що перегукуються з давніми пропозиціями блогу в статті про Ідеальний чемпіонат світу. Для цього достатньо мислити логічно і керуватися інтересами любителя футболу.
Насамперед потрібно розібратися зі ставленням до предмета розмови. Ми бачимо Кубок самодостатнім турніром, який покликаний підвищити інтерес до наших внутрішніх змагань? Або другорядним – який проводиться для звітності, тому що так заведено, і за залишковим принципом?
Якщо друге, то на цьому можна розмову і закінчити. Чиновники все одно все обтягають так, як зручніше і вигідніше їм, арбітрам і, в найкращому разі, самим футболістам. Якщо ж припустити все-таки перше, то на перше місце потрібно поставити цікавість змагання для глядачів і вболівальників.
Кубок, як такий, цікавий глядачеві тим, що проводиться за системою на вибування – коли все вирішується тут і зараз. Тому будь-які спроби збільшити кількість матчів шляхом попередніх групових турнірів мають бути відкинуті вже з порога – виключно плей-оф!
Також насмілюся заявити, що в масштабах національного Кубка на будь-яких його етапах зайві двоматчеві раунди. Будь-яка фора, досягнута однією з команд пари в першій грі, автоматично знижує інтерес до матчу-відповіді. А солідна фора фаворита перетворює «відповідь» на порожню формальність. Тому тільки тут і тільки зараз!
Комусь із вас моторошно цікаво спостерігати в умовній ⅛ фіналу сутичку «Динамо» з «Шахтарем», а паралельно – поєдинок між командами з нижчих ліг? Пам'ятайте про те, що в наступному раунді це загрожує явною нерівністю сил і абсолютною передбачуваністю результату. Тому тільки рівневі кошики!
Але наш підсліпуватий жереб має звичай люб'язно підсовувати фаворитам турніру, скажімо так, найменш складних суперників. Що тут зробиш? Я скажу вам: відмовитися від жереба, перейшовши на універсальну схему визначення пар команд. Але про неї пізніше і нижче.
Хто-небудь неодмінно заперечить: ні в якому разі! Адже жереб – одна з невіддільних рис Кубка, яка і викликає до нього особливий інтерес. Не сперечаюся, в процесі жеребкування це саме так. Але як же часто нас розчаровували його результати! А схема виключає таку можливість начисто.
Слід пам'ятати про те, що Кубок України – це не тільки титул для його володаря, а й путівка до Європи, де він представлятиме країну. Тому останній має бути відібраний, як справді найкраща команда цього турніру, а фактор випадковості має бути зведений до мінімуму, починаючи з самого раннього етапу.
Тому ніякого популізму! У такому змаганні повинні брати участь тільки професійні команди. Адже ми говоримо про офіційний титульний турнір, а не про фестиваль футболу, де свої сили можуть спробувати всі охочі. І будь-яке порівняння з благополучними футбольними державами зараз тут недоречне.
Престижність турніру починається з його самоповаги. Участь у Кубку потрібно заслужити. Тому, якщо взяти за основу нинішній сезон з його кількістю команд у професійних лігах, то розіграш Кубка в ідеалі (максимум інтересу для глядача) має такий вигляд. У змаганні беруть участь 48 найкращих команд країни.
Кубок починається Попереднім раундом. У ньому 16 найкращих команд Другої ліги протистоять 16 командам Першої ліги (на сьогодні, це все, що в ній є, окрім «глухих» аутсайдерів і тих, хто знявся). Переможці раунду в 1/16 фіналу зустрічаються з 16 командами УПЛ. Звісно, за суворого дотримання правила двох кошиків.
У ⅛ фіналу, чвертьфіналах і півфіналах пари формуються за цим же принципом. Причому обидва кошики комплектуються на підставі поточного рейтингу команд на момент жеребкування... Тобто, вибачте, на момент визначення пар за універсальною схемою.
Що вона собою являє? У Попередньому раунді (ПР) найкраща на той момент команда Першої ліги зустрічається з найкращою командою Другої ліги, друга команда рейтингу Першої ліги з другою командою рейтингу Другої ліги і так далі. В 1/16 фіналу – лідер рейтингу УПЛ грає з переможцем першої пари ПР, і так далі.
І так – до самого фіналу. Що забезпечує нам ця схема? По-перше, плюс-мінус рівноцінну різницю в рейтингу суперників у кожній з пар (зрозуміло, що вона буде зміщуватися, але за рахунок проходу андердогів, а він буде цінний вже сам по собі). По-друге, однозначне зростання інтересу до турніру – від раунду до раунду.
Адже якщо в наступний раунд пройшли всі фаворити, отже, він буде в рази крутішим уже за визначенням. А якщо когось із них вдалося вибити, то андердог, який поступається йому в рейтингу, але пройшов його, вже заслуговує на повагу і пильну увагу: це вам не сусіда по нижчій лізі переплюнути. Тим цікавіше.
Початкова нерівність за принципом кошиків має компенсуватися перевагою свого поля для команд з гіршим рейтингом. Тобто, андердоги завжди повинні грати виключно на своєму полі! Починаючи з Попереднього раунду і аж до самого фіналу включно.
Якщо ти котируєшся вище, то будь люб'язний грати завжди на виїзді. Це і є свого роду справедливість: пріоритет слабких. Ти ж і так сильніший, давай – доводь, яка тобі різниця, де саме? А команда з умовного хутора Козюльки гратиме вдома завжди. Питання лише в тому, як довго.
Існує суто теоретичний варіант, що за рахунок цих рідних стін Кубок може виграти футбольна «Попелюшка». Але, по-перше, ось вам і альтернатива вдалому жеребу, причому куди більш приваблива. По-друге, фактор чужого поля вже давно нікого не бентежить. А по-третє, яка різниця, кому в Європі ганьбитися?
Згоден, перегнув палицю, але зовсім небагато: наш футбол сьогодні саме що виживає. Та й узагалі, пора мені прокидатися. Цього не буде, тому що не буде ніколи. Ви вже вибачте старому за невинну утопію. За ці вологі мрії про те, яким міг бути наш Кубок, якби його організатори дбали про глядача.