– У «Динамо»-2 ти пограв із багатьма футболістами, які пізніше були основними – із Зозулею, Кравцем, Олійником, Лисенком. Але, наскільки я знаю, ти дуже сильно пхав саме двом людям – Мілевському та Алієву. Міля в одному з інтерв'ю казав, що його в житті ніхто так не пресингував, як ти.
– Перші прізвища, які ти назвав – вони прийшли до «Динамо», коли я вже закінчував, тому й згадати нема чого. Мілевського та Алієва запросив Лобановський вперше на збори до Ялти, вони молоді хлопці були.
Чому пхав? Хлопці не відпрацьовували у захисті – для мене це було дивно за такого тренера, як у них був – Павло Яковенко. Хочу забираю, хочу не відбираю. Як казав Віктор Леоненко: ви мені дайте м'яч і біжіть у центр поля радійте, бо я зараз заб'ю гол. Для мене це було незрозуміло.
Якщо ти виходиш, тобі треба грати і в обороні, і в атаці. Тому там, де Мілевський чи Алієв десь філонили – треба було й напхати, треба було гаркнути. Це їм ще пощастило, що Лужного у команді не було, – сказав Дмитрулін.