– Починаючи зі згадуваного вами збору в Руйті в січні 1997-го і десь пів весняної частини сезону «Динамо» вигравало просто всі матчі, навіть жодного разу внічию не зіграло. Пригадуєте, де трапилися перша осічка?
– Чесно кажучи, ні.
– З тернопільською «Нивою». Лобановський місцевому телебаченню на запитання «Чому «Динамо» програло перший матч після його приходу», відповів: «Бо найкраща команда України – «Нива».
– (Сміється). А, згадав! Знаєте, що Васильович нам після цього матчу сказав? «Спокійно. На селі теж має бути свято». Зізнаюся, ми тоді очікували на рознос. Але Лобановський вочевидь розумів, що команда на ходу і трапилася випадковість. Та це не означає, що спокійно ту невдачу сприйняли ми. Звісно, поразка зачепила… Розноси нам зазвичай влаштовували після хороших матчів. Коли забивали два-три швидких м’ячі і кидали грали, влаштовували модні в наш час «тікі-таки». «Ви не маєте права! Ми готуємося не до чемпіонату України, а до єврокубків! А там треба викладатися 90+ хвилин!», – говорив тренер.
Щодо того, що тривалий час лише вигравали, то, вважаю, що ми виросли в усіх аспектах. А ще не дозволяли собі розслабитися, бо дуже високою була конкуренція. Зіграти одну гру невдало ще допускалося. Але якщо погано проведеш два матчі, то можеш сісти на лаву і очікувати на наступний шанс дуже довго. Точніше, можна було взагалі випасти із заявки на матчі. Це кожен розумів і викладався незалежно від того, товариська це гра чи офіційна. Звідси й такий результат, - пояснив Хацкевич.