– Говорили про ваші стосунки з колишнім віцепрезидентом «Динамо» Євгеном Красніковим, про те, що він нав’язував вам футболістів, які вас не влаштовували. Що було насправді?
– У мене з Євгеном були чудові стосунки тоді і залишилися понині. На мою роботу він не впливав ніяк. Так, я висловлював Жені претензії щодо якості футболістів, яких він тоді привіз – Сідклея і Буено. Чесно сказав Краснікову: «То не гравці рівня київського «Динамо».
Може, для «Металіста» вони були б і непогані. Але не для нас. Буено грав на позиції Циганкова. Який я мав зробити вибір? Відповідь, думаю, очевидна. А зліва в обороні ми мали Йосипа Піваріча і Миколенка. Де тут знайти місце Сідклею? Женя пропонує: «Підійми його вище». А куди вище? Там Вербіч.
А ось Че Че, якого Красніков привіз – прекрасний футболіст. Інша річ, що в нас він себе не проявив. Ми потім із Женею міркували, чому саме. Че Че в нас з’явився 26-річним і вирішив, що буде незамінним. А виявилося, що тут хлопці теж вміють грати в футбол. На цій позиції ми тоді мали Сидорчука, Гармаша, Шепелєва, Буяльського, Шапаренка. Вони не хотіли поступатися місцем у складі.
Че Че в таких обставинах мав трохи проявити характер. Проте йому було важко після навантажень на зборах. Женя пропонував застосувати індивідуальний підхід і зменшити об’єм навантажень. Однак це було б нечесно у ставленні, скажімо, до Сидорчука, Гармаша, Буяльського, які «ригали» на рівні зі всіма. Так, не буду приховувати, можливо, досвіду роботи з бразильськими футболістами мені забракло, – згадав Хацкевич.