Український футбол переживає складний період: національна збірна бореться за вихід на великі турніри, клуби змушені виступати в єврокубках на нейтральних полях, а внутрішній чемпіонат втрачає конкурентоспроможність. Однак навіть за таких умов українські гравці продовжують привертати увагу європейських клубів і освоюватися в топових лігах. На велике щастя, у нас є приклади футболістів, які закріпилися в топ-клубах Європи. Окрім цього, зараз потенційно ще кілька зіркових гравців перебувають під прицілом скаутів. Але все ж є і випадки, коли клуб бажано змінити.
Зараз ми розберемо кожен випадок окремо і спробуємо зрозуміти, який варіант є правильним. На сьогоднішній день ми маємо футболістів, які не просто числяться в команді й спостерігають за грою з лави запасних. Це гравці достойного рівня, які приносять користь своїм командам. Від матчу до матчу вони потрапляють до основного складу й отримують повний кредит довіри від тренера. Але є випадки, коли футболіст оступився і прийняв невірне рішення щодо переходу. Тут головне – все зважити й ухвалити правильне рішення щодо свого майбутнього.
У цій статті ми розберемо ситуацію п’яти українських футболістів, які грають у провідних лігах Європи: Анатолій Трубін («Бенфіка»), Ілля Забарний («Борнмут»), Олександр Зінченко («Арсенал»), Артем Довбик («Рома») та Андрій Лунін («Реал»). Як складається їхня кар’єра в нинішніх клубах? Чи варто їм шукати новий виклик? І які варіанти для них були б найбільш логічними?
Анатолій Трубін
Молодий голкіпер не так давно змінив клуб і переїхав до португальського чемпіонату, але вже підкорив мільйони вболівальників по всьому світу. Ми дедалі частіше чуємо, що фанати називають його прізвище, коли йдеться про можливий трансфер. Анатолій розпочав свою кар’єру у сезоні 2018/19 і провів п’ять сезонів у складі «Шахтаря». Коли Трубін почав отримувати більше ігрової практики, всі звернули увагу на його потенціал, і за голкіпером стали стежити світові футбольні гранди.
І ось у поле зору «Бенфіки» потрапив український воротар. Сторони домовилися про вартість трансферу, узгодили умови особистого контракту, і Анатолій вирушив до Португалії. Трубін відносно непогано дебютував у своєму першому сезоні, а за його підсумками отримав середню оцінку 7,14. Усі 28 матчів голкіпер провів у стартовому складі й пропустив 22 голи. Важливим компонентом у статистиці воротарів є «сухі» матчі, а таких у Трубіна було 13. За дебютний сезон українець отримав 100 ударів у площину воріт, що немало за мірками місцевого чемпіонату. Дивлячись на карту ударів, бачимо, що відсоток сейвів становить 78%. Також варто відзначити його гру при 11-метрових ударах – Анатолій відбив 3 з 5 пенальті за свій перший сезон у Прімейра-лізі.
Поточний сезон ще не завершений, але на нього також варто звернути увагу. Показники Трубіна трохи знизилися: за 22 матчі він пропустив 18 голів. Щодо «сухих» матчів, то наразі Анатолій має 10 ігор без пропущених м’ячів. Відсоток сейвів також знизився і наразі становить 70%. Загалом сезон можна вважати непоганим, особливо з огляду на те, як «Бенфіка» виступає на євроарені. Анатолій Трубін не раз рятував свою команду і допомагав проходити далі.
Зараз головне питання: що робити далі? Чи варто залишатися в «Бенфіці» чи краще змінити клуб найближчим літом? Одна із чуток свідчить про те, що «Манчестер Юнайтед» цікавиться українцем. Контракт Анатолія чинний до 2028 року, а це означає, що за голкіпера доведеться заплатити чималу суму. Але ми знаємо фінансові можливості «червоних дияволів» на трансферному ринку. Щоправда, «Бенфіка» хоче отримати не менше ніж 45 мільйонів євро за свого зіркового воротаря, а це відлякує навіть такі клуби, як «Манчестер Юнайтед».
Зараз «Бенфіка» пройшла «Монако» в 1/16 фіналу Ліги чемпіонів, і, звичайно, всі ці матчі на руку українському голкіперу. Весь селекційний світ спостерігає за грою футболістів на євроарені, і це чудовий шанс продати себе в більш титулований клуб. До слова, у травні 2024 року один із центрів спортивних досліджень поставив Трубіна та Кобеля на першу і другу сходинку. Ціна голкіперів була ідентичною і оцінювалася у 66 мільйонів євро.
Якщо й обирати клуб для Анатолія Трубіна, то це має бути один із трьох топових чемпіонатів Європи. Плюс потрібно враховувати реальний стан справ у командах і їхню потребу в новому воротарі. Якщо говорити про АПЛ, то тут є кілька клубів для розгляду. «Челсі» страждає від великої кількості пропущених голів та нестабільності свого голкіпера, тому є одним із фаворитів у гонці за українцем. Щодо конкурента, то тут варто звернути увагу на «Манчестер Сіті», де склалася незрозуміла ситуація з Едерсоном. В Іспанії все більш очевидно – єдиний претендент на Трубіна тут «Барселона». Але з огляду на продовження контракту з поточними воротарями та наявність перспективної молоді «синьо-гранатові» можуть не захотіти витрачати кошти на позицію голкіпера, а віддадуть перевагу зміцненню центру поля або атаки. І, нарешті, ще одним варіантом є «Баварія» з Бундесліги, яка хоча й продовжила контракт із Нойєром, але потребує омолодження воротарської позиції.
Ілля Забарний
Ілля Забарний є найяскравішим і найперспективнішим українським футболістом за кордоном. Зараз молодий захисник виступає за «Борнмут» і є улюбленцем серед фанатів клубу. Не можна сказати, що адаптація проходила ідеально й у Іллі все склалося без проблем. Але це не скасовує того факту, що після третього сезону за гравцем вишикується черга з топ-клубів. Головним претендентом є «Реал», хоча є й інші команди, в яких може опинитися Забарний.
Хотілося б навести трохи статистичних показників поточного сезону АПЛ. Насамперед варто відзначити, що «Борнмут» зараз у неймовірній формі й входить до п’ятірки найкращих команд Англії. Але нас більше цікавлять персональні дані. Цього сезону Ілля створив 10 гольових моментів – для центрального захисника це дуже непоганий показник за 25 матчів. Щодо передач – це також важливий пункт у характеристиках центрбека. Точність пасу Забарного становить 81,5%, а ось над довгими передачами ще варто попрацювати (близько 40%).
Головним аспектом залишаються оборонні характеристики, і тут варто заглибитися трохи більше. Відсоток вдалих відборів м’яча – 65%, а повернення втраченого м’яча майже доведене до ідеалу. Безумовно, Ілля ще не є еталоном контролю (близько 67%), але в разі втрати він одразу вмикається у відбір і блискавично виправляє ситуацію. У боротьбі на «другому поверсі» він також дуже надійний – відсоток виграних єдиноборств становить 65%. Українець дуже обережний поблизу своїх воріт і намагається фолити якомога рідше (13 порушень) та має лише 3 жовті картки.
Хоча «Борнмут» і прагне потрапити в зону Ліги чемпіонів, його перспективи й можливості все ж обмежені. Тому Іллі варто задуматися про зміну клубу вже цього літа. Як я зазначав раніше, ним серйозно цікавиться «королівський клуб». Ціна, що обговорювалася на той момент, становила 65 мільйонів євро. Це цілком прийнятно, з огляду на реалії трансферного ринку сьогодні. Але, враховуючи, як «Реал» справляється зі своїми проблемами в обороні, їм може і не знадобитися новий центрбек. У такому разі на арену виходять два найімовірніші претенденти – «Ліверпуль» та «Баварія». Не можу сказати, що ці клуби проявляли безпосередній інтерес до Іллі, адже все залежатиме від обставин. Якщо «Ліверпуль» не зможе домовитися про новий контракт із Вірджилом ван Дейком, їм доведеться шукати нового центрального захисника. А «Баварія» має проблеми у своїй оборонній лінії, які потребують вирішення. До цього списку можна було б додати й «Манчестер Сіті», але Пеп Гвардіола, схоже, віддає перевагу менш досвідченим і «сирим» захисникам.
Олександр Зінченко
Той самий Олександр Зінченко, якого чомусь багато українських уболівальників вважають найкращим лівим захисником АПЛ. Як би смішно це не звучало, але останнім часом гравець все частіше дивиться футбол із лави запасних і не має жодних перспектив повернення до основного складу «Арсенала». Варто одразу зазначити, що в поточному сезоні «канонірів» українець взяв участь лише у 8 матчах. Середня оцінка – трохи більше 6, і тут варто детальніше розібратися в ситуації.
Футбольна кар’єра Олександра складалася не найкращим чином. Були такі етапи, як «Уфа», після якої він несподівано опинився в «Манчестер Сіті». Потім була оренда в ПСВ і, нарешті, довгоочікувані матчі під керівництвом Пепа Гвардіоли. Варто відзначити, що Зінченко був зручним гравцем для іспанця. Він ідеально вписувався у гру через короткий пас і при цьому від нього не вимагалося надто багато. Головне – контролювати свій квадрат у зоні лівого захисника та переводити м’яч у центр поля. Завдяки цьому його середня оцінка за всі сезони в «Сіті» та «Арсеналі» була на рівні семи.
Зараз ми бачимо, що відносини між Зінченком і Артетою залишають бажати кращого. Тренер усе частіше віддає перевагу молодшим гравцям, попри досвід українця. Але це не випадкове рішення – ми неодноразово бачили провали на його фланзі, коли він просто не догравав епізоди до кінця. Можливо, у «Манчестер Сіті» така гра працювала, адже його завжди міг підстрахувати партнер. Але у Артети зовсім інший підхід: кожен футболіст має чіткі завдання й межі відповідальності.
Щоб не бути голослівним, наведу кілька ключових статистичних показників, важливих для будь-якого захисника. Відсоток виграних єдиноборств Зінченка – трохи більше 30%. Це пояснює, чому Артета шукає йому заміну. Щодо боротьби у повітрі, то ситуація не набагато краща – лише близько 50%. А повернення втраченого м’яча становить всього 18%.
Будемо об’єктивними – АПЛ не для Зінченка, і йому терміново потрібно змінювати чемпіонат. Тим більше, що є клуби, які зацікавлені у його трансфері. Найреальніший варіант – «Боруссія Дортмунд». З огляду на їхній перебудовний період і кадрові ротації, українець може закріпитися в основному складі. Це найбільш відповідний варіант для його рівня гри. Інший варіант – «Атлетіко», але тут є питання. Починаючи з того, чи потрібен Дієго Сімеоне гравець такого типу, і закінчуючи ймовірністю потрапляння в основу. Сімеоне зазвичай обирає більш фізично потужних і тактично дисциплінованих захисників. Якщо Зінченко хоче ще пограти й реанімувати кар’єру, його шлях – у Бундеслігу.
Артем Довбик та Андрій Лунін
Ця пара футболістів обрала вдале місце для продовження кар’єри, але варто сказати кілька слів про кожного. Ми чудово пам’ятаємо, як Артем Довбик адаптувався в «Жироні» і який інтерес до нього виник після феноменального сезону. Серед пропозицій були «Атлетіко» та «Рома». На той момент здавалося, що для Довбика найкращим рішенням був би перехід під керівництво Дієго Сімеоне. Але згодом стало зрозуміло, що він міг би загубитися в тактичній схемі «Атлетіко» й опинитися на лаві запасних. Українець обрав «Рому» і стабільне місце в основі під керівництвом Де Россі. Проте для «Роми» ситуація виявилася складною – це вже третій тренер за короткий період. У таких умовах форварду важко показати свій максимум, адже він безпосередньо залежить від партнерів. Артему залишається дочекатися стабільності в клубі й вже в наступному сезоні довести свою конкурентоспроможність.
Скільки ж було розмов про правильність вибору команди для Андрія Луніна! Тут важливо розуміти головний момент: воротар може чекати свого зоряного часу роками, поки основний кіпер не піде на пенсію або не залишить клуб. Українець зробив ставку на роль запасного в топ-клубі світу, сподіваючись із часом стати основним. І варто сказати, що поки що цей план працює. Згадайте лише той відрізок, коли травмувався Куртуа, і Лунін провів «Реал» через плей-офф Ліги чемпіонів аж до фіналу. По правді кажучи, якби не він – невідомо, де б опинилися мадридці у минулому сезоні. Попри нестачу ігрової практики, Андрій має йти до кінця та демонструвати свою відданість клубу. Тим більше, вже не так багато часу залишилося до моменту, коли він може стати першим номером «Реала».
Літнє трансферне вікно стане визначальним для багатьох футболістів із цього списку. Хтось ризикне і спробує себе в новому клубі, а хтось обере стабільність і продовжить боротьбу за місце в основі. Яке з цих рішень буде правильним – покаже лише час.