«Ви просто от скріни подивіться зараз на своїх екранах, уважно подивіться чи не дуже. Оце момент, ось Волошин з м'ячем. В мене просто одне просте питання: «Як тут можна було не покотити на Ваната?».
Назар Волошин з м'ячем поліз воротаря обігрувати. Отут не треба бути знавцем футболу, магістром тактики калібру Гвардіоли, Клопа, навіть боса Пасса. Це ж легко. Котиш поперечно – суперники далеко позаду, котиш поперечно – і партнер забиває в порожні ворота, або не забиває, таке теж може бути в футболі. Ну тоді вже питання до Ваната. Волошин не покотив, поліз обіграти воротаря, не знаю, хотів забивати сам.
Я розумію, що Волошин зараз програє конкуренцію Ярмоленко. Я думаю, що він цим не дуже задоволений. Я розумію, що він хоче проявити себе, що там амбіції «Будь здоров!», то з іншого боку, ну віддай простий пас партнеру і запиши собі в актив гольову передачу, ходи балдій. Тобі всі встануть на трибунах і поплескають, поплескають причому навіть гучніше ніж тому, хто в порожні забив. Тому що ти зіграв як класний футболіст, ти зіграв як майстер. Ти прийняв рішення як майстер. А так – зіграв як людина, ну в якої его йде першим, далі кілометр нічого, нічого, нічого потім раз – сам він, власник цього его.
До речі, от якщо про его і про «Динамо» говорити, гол Матвія Пономаренка за U-19 «Динамо» у ворота «Карпат». Весь інтернет на вухах. Сольний прохід, всіх обіграв, там Мессі, Марадона, браво-бравіссімо, екстаз.
Ну гол, дійсно, не банальний для українського футболу. А я от не знаю, я на цей гол подивився б під іншим би кутом.
Тут Пономаренко біжить з м'ячем, йому кричать 100 разів: «Пас віддай, пас». Він сам біжить і доходить до воріт, забиває. Я просто скажу, що в дорослому футболі Матвій за всю кар'єру, дай Бог, йому довгих років футбольної кар'єри, так він ні одного такого гола навіть близько не заб’є. Тут просто діти в формі Карпат бились в корпус Матвія Пономаренка, в корпус дорослого мужика, здорового мужика, і відлітали як, знаєте, кеглі відлітають від кулі в боулінгу. Там майстерності дриблера – 0, чисто колосальна перевага в фізиці, в атлетичності. Ну танк 100 кг, проти нього діти. Тільки от потім, на рівні дорослого футболу, все-все зникає, тому що на дорослому рівні ніхто цього зробити не дасть. Тому що замість розумних рішень, прокачки правильних, грамотних, розумних рішень – йде прокачка его.
Ну щоб пресслужба потім написала: «Побив всі рекорди, 200 голів в 15 матчах», то ми вже за 30 років нашого футболу надивились на цих рекордсменів УПЛ, U-21, U-19, на цих авторів 200 голів в 15 матчах. Тільки потім на дорослому рівні ніхто їх знайти не може. Тому що там вони куражаться за рахунок своєї переваги у зрості, в атлетичності, а потім, коли виходять на той рівень, де такі ж як вони – дорослі мужики, ще досвідченіші, хитрі. Нема!
А правильно грати, ну так, а як же правильно грати! Якщо ти будеш правильно грати – то тебе ж в інстаграмі не покажуть, гол твій не будуть обсмоктувати: «Ой Мессі, Марадонна! Браво-бравіссімо!». Ну от на дорослому рівні вони і губляться, а тренери потім в українському футболі виють: «Криза футболу, центрфорвардів нема в Україні, неможливо знайти».
Я чого про Пономаренка говорю, я вже от не раз і не два в випусках говорив, я просто його вважаю одним із найбільших талантів, молодих талантів українського футболу. Я його вважаю ну, напевно, найкращим молодим центрфорвардом в українському футболі. Але знову ж таки, знову ж таки, це з одного боку статус, а з іншого боку – вимоги. І от вміння відповідати вимогам, яких вимагає цей статус – це дуже важливо для футболіста.