Ця дата – чудовий привід згадати тих, хто творив ім’я мюнхенському клубу, здіймав над головою найпочесніший клубний трофей Старого Світу, був пошанований «Золотим м’ячем», а також силу-силенну разів поринав у шаленство чемпіонського свята зі Срібною салатницею в руках. Символічна збірна «Ротен» вийшла суперова, та й поруч із тими зірками – справжнє багатство вправних майстрів.
Воротар: Зепп Маєр (народився в 1944 р.)
Мануель Ноєр, звісно, топ із топів, однак вибір кандидатури на цю позицію в мене звівся до питання: Зепп Маєр чи Олівер Кан? Може, по закінченні Ноєром кар’єри можна буде й переглянути свій погляд, та поки що так. Маєру перед Каном віддав перевагу через більшу кількість звитяг у Кубку чемпіонів, більшу кількість матчів за «Баварію», меншу кількість пропущених м’ячів, відповідно нижчу середньоматчову цифру пропущених, а також через ванклабменістість, чим усе ж таки не може похизуватися Кан (за «Карлсруе» трохи пограв, чого там!). І ще один момент, який не одразу кидається у вічі: за баварську кар’єру в Кана в 12 разів більше попереджень, ніж у Зеппа, є й пару червоних карток, а в Маєра таких немає. Ну, й безпорадність Олівера в пітерському півфіналі Кубка УЄФА в 2008 р. проти улюбленої команди кремлівського диктатора так само зайшла в пам’ять. Відтак – Маєр, і лише Маєр! Додам, що в зіркові для німецького футболу 1970-ті Маєра тричі було визнано футболістом року в країні! Та, власне, й майстерність Кана була виплекана саме Маєром.
Захисники: Франц Бекенбауер (1945–2024), Бернд Дюрнбергер (народився в 1953 р.), Ганс-Георг Шварценбек (народився в 1948 р.), Філіпп Лам (народився в 1983 р.)
Кайзер Франц – елегантний ліберо з вишуканим, прецизійним дальнім пасом. Чи можна, будучи номінальним оборонцем, творити красу на футбольному полі? Бекенбауер був, певно, першим із колег по амплуа, хто ствердно відповів на це запитання. На його рахунку – по 75 голів та асистів у складі «Баварії» і водночас лише 4 (!) попередження за без малого шість сотень ігор у футболці мюнхенського клубу! Два «Золотих м’яча» й вічна противага Кройфу. Проте не у банальному конфлікті креатор – руйнівник, а в яскравому доповненні до тотальності футболу тієї шаленої революційної епохи, одним з уособлень якої, власне, й став Кайзер Франц!
Ліворуч у захисті – неочевидна кандидатура. Бернд Дюрнбергер здебільш грав на позиції опорника, а лівого захисника – вряди-годи. Менше з тим, як на мене, саме ліворуч цей гравець був найкориснішим. Парадокс чи ні, однак Бернд, який тричі святкував із «Баварією» здобуття Кубка чемпіонів, жодного разу не закликався під прапори національної збірної! І є чи не найтитулованішим гравцем клубного футболу в світі, який так і не дістав радості від захисту кольорів своєї країни. І він є уособленням тотальності футболу тієї доби, адже, попри номінальні захисні обов’язки, приміром, у Кубку чемпіонів забив майже з десяток голів. Надто пам’ятним є його дубль у ворота «Бенфіки» в чвертьфіналі Кубка чемпіонів-1975/76: перший гол – після прориву правим флангом, другий – після атаки з лівого флангу. Зауважу, що відзначався Дюрнбергер на початку 2-го тайму, поклавши початок погрому ліссабонців, це вже надалі до справи долучилися Герд Мюллер і Карл-Хайнц Румменігге.
Корінний мюнхенець Ганс-Георг Шварценбек був та є чи не рекордсменом за кількістю прізвиськ у «Баварії». Його називали й Котом (і зовнішність, і м’яка манера поводження з м’ячем тому сприянок), і Франкенштейном (тут – суто зовнішність), й Ад’ютантом (допоміжна роль на футбольному полі, це був той, хто рояль здебільша переносив, а не грав на ньому). Це ще один ванклабмен, який посідає історичне 6-те місце за кількістю матчів у складі мюнхенського гранда. Саме Шварценбеку великою мірою баварці можуть завдячувати здобуттям жаданого трофею переможця Кубка чемпіонів у 1974 р. Його відчайдушний дальній удар на останній хвилині додаткового часу по воротах мадридського «Атлетико» перевів з’ясування стосунків між чемпіонами Іспанії та ФРН у перегравання, в якому мюнхенці не залишили шансів «матрасникам» (3:0).
Правий фланг захисту – зона відповідальності «Чарівного карлика» Філіппа Лама. Капітан «Баварії» 2010-х, людина, яка запам’яталася з різноманітними кубками у високо піднятих руках серед дощопаду з конфеті. Впродовж тривалого часу Лам демонстрував шалену працездатність на полі, чудове бачення поля, неабияку непоступливість у боротьбі й уміння знайти вихід із найскладнішої ситуації на полі.
Якщо б не Бекенбауер, то на роль ліберо міг би претендувати Клаус Аугенталер, 8-й гравець «Баварії» за кількістю проведених матчів. Ну, й, безперечно, Давід Алаба залишив слід у баварській футбольній історії. Ліворуч у захисті можна було б використати Пауля Брайтнера, однак мені більше до вподоби була його гра в середині поля, та й кращий період його кар’єри припав на мадридський етап. Як лівий захисник міг би знадобитися Ханс Пфлюглер, що відзначався надійністю й чистою грою у відборі.
Півзахисники: Лотар Маттеус (народився в 1961 р.), Бастіан Швайнштайгер (народився в 1984 р.), Томас Мюллер (народився в 1989 р.)
Всім опорникам – опорник – Лотар Маттеус! Може, комусь він більше запам’ятався як ліберо, та все ж, як на мене, в середній лінії Лотар виглядав органічніше. Попри своє амплуа, Маттеус був вправним пенальтистом. Надто мені зайшов у пам’ять його пенальтійний дубль у ворота мадридського «Реала» в півфіналі Кубка чемпіонів у сезоні-1986/87 (ех, того сезону ми всерйоз розраховували, що Кубок чемпіонів матиме київську прописку!): чітко, впевнено, без шансів для Франсиско Буйо. Є у взаєминах «Баварія» – Маттеус і контрапункт: свій «Золотий м’яч» капітан чемпіонського бундестиму-1990 отримав, будучи гравцем «Інтера». Чорна-синя сторінка ігрової кар’єри (1988–1992) міцно затиснута в Маттеуса баварським бутербродом із половини 1980-х і переважної частини 1990-х.
Бастіана Швайнштайгера (еталонного німця, як назвав його колега) розташую ліворуч у півзахисті, хоча він міг зіграти в середній лінії практично на будь-якій позиції. Особливість цього самовідданого бійця в тому, що він є історичним рекордсменом «Баварії» за кількістю жовтих карток: 84 попередження (два «гірчичники» стали другими в матчах). Та, звісно, не самими лише попередженнями багатий його кар’єрний шлях. Швайні як гравець «Баварії» виборов 22 трофеї!
А от головного гвардійця клубу (впевнене лідерство за кількістю проведених матчів, яке щосезону віддаляє його від потенційних зазіхачів на цю славу) Томаса Мюллера готовий відрядити на правий фланг півзахисту. Свого часу він грав правого вінгера, й виходило це в нього чудово! Двічі Томас здіймав над головою Кубок за перемогу в Лізі чемпіонів (до речі, забиває в цьому змагу й цьогоріч, зокрема «Шахтарю» місяць тому), однак унікальним є інше його досягнення: 12 разів у складі «Баварії» він ставав чемпіоном Німеччини! Ще один титул (цього сезону це більш як реально!), і він особисто наздожене сумарний показник чемпіонств двох «Боруссій» із Дртмунда й Гладбаха!
Ар’єн Роббен і Франк Рібері? Знакові гравці, що й казати, та символами саме «Баварії», як запропонована вище трійка, жоден із них не є, за всієї поваги до їх непересічної виконавської майстерності. Мехмет Шолль також близький до цього складу, однак не в ньому. Улі Хьоннес праворуч? Програє, на мою думку, Томасу Мюллеру. Франц Рот? Із цим харизматичним півзахисником «Баварії» свого часу довелося записувати інтерв’ю в його фірмовому магазині спортивного одягу в баварському містечку Бад-Верісхофен. І він залишив неабиякий слід в історії мюнхенського гранда.
Нападники: Герд Мюллер (1945–2021), Роберт Левандовськи (народився в 1988 р.), Карл-Хайнц Румменігге (народився в 1955 р.)
Герд Мюллер (володар «Золотого м`яча»-1970) і Роберт Левандовськи впевнено передують за кількістю забитих голів в історичному списку бомбардирів «Баварії». Й пересічно за гру вони забивали чимало: відповідно 0,93 й 0,92 гола. Матч на матч не припадає, й у знаних форвардів були визначні голепади в єврокубках. Скажімо, Герд у жовтні 1972-го відвантажив 5 голів кіпрській «Омонії» (загальний рахунок матчу – 9:0). А в Кубку Німеччини середньоматчова результативність Бомбардира нації узагалі сягає захмарного показника в 1,23 гола! Від репокерів Герда настраждалися в національному кубку «Кайзерслаутерн» у 1971-му (гра закінчилася з рахунком 5:0) та «Унтербойхінген» в 1976-му (10:1 – загальний рахунок гри). Польський снайпер у сезоні-2015/16 у матчі чемпіонату Німеччини 5 разів уразив ворота «Вольфсбурга» (5:1 – загальний рахунок гри). Що прикметно: 3 голи в тому матчі Роберт забив правою ногою, 2 – лівою.
У Карла-Хайнца Румменігге – два «Золотих м’яча» в колекції. Особливість Калле в тому, що його пошановували цією відзнакою два роки поспіль на початку 1980-х, а за рік до свого першого «Золотого м’яча» він був 2-м у голосуванні. Так він повторив шлях британця Кевіна Кігана, який так само тримав надвисокий рівень упродовж трьох років поспіль. В Кубку чемпіонів-1980/81 Калле провів чудовий матч проти «Аякса»: двічі забив, відзначився одним асистом і ще один гол форварда «Баварії» не зарахували, ймовірно, помилково зафіксувавши офсайд.
На трьох форвардів цієї команди сумарно припадає 6 завоювань Кубка чемпіонів у різних пропорціях. А ще були у «Баварії» й Роланд Вольфарт, і Дітер Хьоннес, і Джоване Елбер, і Райнер Ольгаузер, і безліченна безліч інших видатних майстрів. До речі, й сьогоденню є чим похизуватися: середньоматчова результативність Харрі Кейна в футболці «Баварії» вища, ніж у будь-кого іншого в історії клубу. Одне слово, не потерпала, не потерпає та не потерпатиме «Зірка Півдня» від браку забивних форвардів!
***
Останнім часом баварці внутрішнє чемпіонство поставили на потік (торік був нечастий виняток), та й Лігу чемпіонів цього століття вже вигравали тричі. До свого 125-піччя «Зірка Півдня» підходить явним фаворитом поточної бундесліги й аж ніяк не останнім претендентом на звитягу в Лізі чемпіонів. Там, до речі, в 1/8 фіналу на «Ротен» очікують леверкузенські «фармацевти», які тогоріч позбавили баварців чемпіонського звання в Німеччині. Шанс поквитатися із зухвалим «Байєром» мало не ідеальний. Утім, помста – не самоціль, а от 7-ма звитяга в найпрестижнішому клубному змагу Європи – це орієнтир. І не сказати, що недосяжний. З ювілеєм, баварці!
Олексій РИЖКОВ