Бишовець, який виступав за київський клуб у 1963-1973 роках, мав непрості стосунки з Лобановським. За словами Щербачова, навіть після смерті тренера Бишовець не зміг його пробачити.
«Помер Лобан [у 2002 році], приїхав Толя... Це було, здається, 80 років Динамо. Я кажу: «Толя, ну людини немає. Ну шо ти хочеш тепер?». А він каже: «Я ему не прощу».
Причиною конфлікту стало рішення Лобановського у 1972 році звільнити Бишовця, вважаючи, що той більше не відповідає вимогам команди
«Ми були приятелі. У нього була травма, він лікується. У 1972 році Лобановський змінив реально крутого тренера, Олександра Севидова. Приходить і говорить: «Толя, ты свободен, ты уже не потянешь.
Бишовець відповідає: «Ну откуда ты знаешь? Я ж тренируюсь!». Але Лобановський був переконаний, що Бишовець вже не витягне ті вимоги, які він висуває підопічним».
Пізніше Бишовець повернувся у футбол завдяки пораді Щербачова: він почав працювати у динамівській школі, де його вихованцями стали майбутні зірки, зокрема Олексій Михайличенко.
«Ми з Бишовцем бігали разом та й в басейн ходили. І от Бишовець влаштувався заступником директора басейна. Я сказав йому: «Толя, ну ти ж тренер. Ти ж не викреслюй себе з життя. Іди в динамівську школу, потренуй дітей».
Бишовець відреагував в стилі: «Та що ти мене заспокоюєш!». Але він таки пішов працювати. Очолив групу, серед випускників якої був Олексій Михайличенко. Селекція хороша у нього була. Потім збірну СРСР очолив».
Лобановський тричі очолював Динамо (1973-1982, 1984-1990, 1996-2002), здобувши 28 трофеїв, включаючи два Кубки володарів кубків (1975, 1986) та Суперкубок УЄФА (1975).