Якщо ви достатньо пильно стежите за сучасним футболом, то напевно хоча б одного разу задавалися питанням: а що з гетрами у Мемфіса Депая чи Джека Гріліша? Чому, коли у більшості інших футболістів вони натягнуті практично під колінну чашечку, хтось дозволяє собі носити вкорочені гетри, які ледь-ледь доходять до середини гомілки?
Насправді, подібний тренд у сучасному футболі активно підхоплює дедалі більше відомих гравців. Так, із короткими гетрами на поле здебільшого виходять Хвіча Кварацхелія, Флоріан Вірц, Лоїс Опенда, Трент Александер-Арнольд, Джошуа Зіркзе, Мануель Угарте та деякі інші.
Зрозуміти цих футболістів із легкістю зможе будь-яка людина, яка хоч інколи грає у футбол, хай навіть на аматорському рівні. Згадайте, як із настанням теплоти особливо хочеться спустити якомога нижче гетри, аби відчути додаткову легкість та позбутися сверблячки, до якої призводить використання спеціальних захисних щитків. У великому футболі ця проблема, безумовно, не така суттєва, адже там йдеться про використання дорожчої, а від того й куди якіснішої амуніції, аніж та, яку можуть дозволити собі більшість футболістів-аматорів, проте професіонали також активно «занижують» гетри, внаслідок чого у багатьох взагалі виникає питання – чи є під ними щитки?
Відповідь на останнє питання досить проста – є. Однак ці щитки дуже мініатюрні, і багато тренерів та медичних працівників виявляють все більше й більше настороженості з приводу того, а чи здатні подібні щитки взагалі виконувати захисну функцію, для чого вони і призначені в принципі.
22 грудня 2023 року. Бутси та щитки Джека Гріліша у роздягальні «Манчестер Сіті» перед фіналом клубного чемпіонату світу ФІФА-2023 у Джидді (Саудівська Аравія) між «містянами» та «Флуміненсе»
Але якщо на це питання можна знайти відповідь, то ось на інше – хто з сучасних футболістів стоїть біля витоків моди на вкорочені гетри та мініатюрні щитки, – правильний варіант відшукати навряд чи вдасться. Чи був це Мемфіс Депай? Чи все ж таки мову слід вести про Джека Гріліша?
Коли талант Джека Гріліша уперше проявився в англійській Прем'єр-лізі, а мова про кінець минулого десятиліття, то багатьох уболівальників здивувало, що гетри на ногах гравця «Астон Вілли» ледь-ледь сягали середини його гомілки. Ця деталь виявилася цікавою і для британських журналістів, які за першої ж нагоди не впустили можливості розпитати Джека стосовно причин такого дивного прояву «футбольної моди».
«Коли мені було 14 чи 15 років, я пам'ятаю, що в академії «Астон Вілли» після прання наші гетри надто сильно «сідали». Під час тренування я не міг надіти їх на ікри, бо вони були надто малі та незручні. Тому я почав одягати їх під ікри на тренуваннях, і в тому сезоні я грав дійсно добре. Я робив те саме під час матчів, і це запам'яталося мені, тому що я провів дуже хороший сезон», – пояснив Гріліш кореспондентові Daily Mail.
Але якщо у випадку із Грілішем все можна спробувати пояснити забобонами, то як бути з рештою – зокрема, із тими, про кого ми вже зазначали вище, або ж із 23-річним французьким вінгером «Баварії» Майклом Олісе, котрий, за його власними зізнаннями, настільки ненавидить використовувати щитки, що у листопаді минулого року навіть порушив усі правила та вимоги, викинувши їх, коли виходив на заміну у матчі Ліги чемпіонів проти «Парі Сен-Жермен»?
Мода на короткі чи занижені гетри має чіткий відсил до минулих часів, коли багато топових футболістів тих років вдавалися до зняття щитків по ходу матчів, особливо коли справа доходила до додаткового часу. Обтяжливі півгодини нервового футболу, коли має бути визначений переможець, дуже виснажували фізичні кондиції футболістів, і щоб відчувати додаткову легкість на полі Маріус Трезор, Максим Боссіс або той таки Пауль Брайтнер нерідко спускали гетри, а то й зовсім відкидали щитки.
У 1990 році Міжнародна федерація футболу (ФІФА) зробила обов'язковим використання щитків, які повинні повністю закривати обидві гомілки, для футболістів професійних та молодіжних команд. Самі по собі футбольні щитки, як вважається, були винайдені у Англії капітаном «Ноттінгем Форест» Семом Уїддоусоном, котрий грав у нападі та часто отримував болісні удари по ногах від брутальних захисників. В 1874 році він відрізав пару крикетних щитків й закріпив їх поверх шкарпеток для захисту гомілок від ударів захисників. Спочатку його ідею висміяли, але невдовзі інші футболісти також почали використовувати щитки, що давало їм нехай і не найзначніший, проте захист.
І нехай щитки у футболі використовуються фактично з кінця XIX століття, обов'язковим елементом екіпірування гравців вони стали лишень у 1990-му. Саме тоді ФІФА взяла до уваги медичні дослідження, дані яких актуальні й досі. Вони продемонстрували, що 62,7% футболістів зазнають травм протягом сезону, і що 82,9% цих травм пов'язані з областю гомілкостопу. Так як гомілка сама по собі вважається дуже чутливою областю, то до поширення поліпропілену популярністю користувалися захисні щитки, виготовлені із гуми, пластику або вуглецевого волокна.
21 червня 2024 року. Футбольні щитки захисника збірної Нідерландів Маттейса де Лігта напередодні поєдинку чемпіонату Європи проти Франції
Згідно із чинними нормами, перед кожним матчем суддя має переконатися, що всі гравці використовують захисні щитки та що вони повністю закриті гетрами. Проблема полягає в іншому: незважаючи на обов'язковість застосування щитків, ані ФІФА, ані ІФАБ (Міжнародна рада футбольних асоціацій, яка відповідає за ведення та регулювання правил гри у футбол), й досі так і не визначили із вимогами щодо точного розміру, який висувається до щитків.
Через це ще значно раніше, аніж це стало трендом нашого часу, деякі відомі футболісти дозволяли собі користуватися вкороченими гетрами та маленькими щитками. Один з яскравих прикладів 90-х років минулого століття – це центральний захисник збірної Франції Лоран Блан, котрий вигравав ЧС-1998 та Євро-2000 у складі «триколірних». Цей уславлений центрбек найчастіше з'являвся на полі у гетрах, які не перекривали й середини його гомілки.
1998 рік. Лоран Блан у складі збірної Франції
1998 рік. Матч чемпіонату світу між Францією та Саудівською Аравією. Лоран Блан у коротких гетрах веде боротьбу проти Хамзи Саліха. На задньому плані видніється силует хавбека «триколірних» Дідьє Дешама, який використовує стандартні гетри, що практично сягають коліна
У 2023 році англійський сайт traineffective.com, що спеціалізується на освітніх проектах для молодих футболістів, досліджував тематику галасливих відгуків довкола «міні-щитків», також популяризованих Гаррі Магуайром та Домініком Калверт-Льюїном. За даними цього порталу, багато футболістів перейшли на використання маленьких щитків із трьох основних причин.
Насамперед йдеться про зручність: легші та компактні щитки викликають менше подразнення й краще прилягають до гомілки, не торкаючись супутніх м'язів. Також саме така версія щитків може краще підходити деяким гравцям, особливо тим, хто має великі литкові м'язи (яскравий приклад – Магуайр).
Зрештою, третя причина – це мода! Зростаюча значущість іміджу та бренду серед гравців підштовхує їх постійно виділятися своїм стилем як на полі, так і за його межами. Ще з часів гри за «Астон Віллу» Джек Гріліш рекламував свої крихітні індивідуальні щитки із кольоровими фотографіями себе та своєї дівчини, на яких були його ініціали JG та номер 10! Багато інших футболістів сучасності намагаються не відставати, а тому сьогодні щитки стали таким же відмінним елементом стилю для футболістів, як зачіска, борода чи татуювання.
Захисні щитки вінгера збірної України Михайла Мудрика на Євро-2024
Також важливо розуміти, що футбол стрімко змінюється і те, що було актуальним станом на 1990 рік, не кажучи вже про ХІХ століття, наразі виглядає зовсім не так. Фізична форма та кондиції футболістів також змінюються. Через тривалі години тренувань, проведених у спортзалі, м'язи гравців збільшуються навіть у периферичних областях, таких як литки. Тому сучасне спортивне екіпірування повинне відповідати вимогам часу й не викликати незручностей.
З іншого боку, в Англії феномен популярності міні-щитків починає привертати увагу тренерів та викладачів навіть у юнацьких клубах, оскільки там стурбовані недостатнім захистом з боку аксесуарів, які надмірно легкі та стають дедалі привабливішими для молодих гравців. У грудні 2023 року півзахисник «Брайтона» Джек Хіншелвуд (на той момент йому було лишень 18) приголомшив Англію своїми щитками розміром із невеличку коробочку від AirPods…
Дуже яскрава персоналізація та просування міні-щитків зі сторони зірок мають очевидний вплив на погляди та позицію молодих гравців, схильних у тій чи іншій мірі наслідувати старших. Внаслідок цього лікар клубу «Вікомб Вондерерс» Боб Сангар вийшов у пресу, заявивши в інтерв'ю ВВС наступне: «Немає жодних чітких правил щодо того, наскільки великими мають бути щитки, і я думаю, що це створило деяку сіру зону». Фахівець підкреслив, що ця проблема із часом може стати значно гострішою, якщо гравці додумаються обходити вимоги правил через використання абсолютно мінімалістичних щитків, які не дають жодного захисту, а лишень дозволяють формально дотримуватись вимог й відчувати свободу дій, але нехтуючи додатковим захистом, необхідність якого настільки важлива.
У тій таки Англії деякі молодіжні клуби вже почали забороняти своїм вихованцям грати в маленьких щитках, роблячи виключний акцент на їхній повнорозмірній версії. Але на професійному рівні зовсім небагато клубів Європи зайняли певну позицію в цьому питанні, у тому числі й через те, що воно має очевидне комерційне підґрунтя. І поки що зовсім незрозуміло, яка позиція все ж таки переможе у майбутньому. Не викликає сумнівів тільки той факт, що в найближчому майбутньому ФІФА та ІФАБ все одно доведеться врегульовувати це питання…