Причому вилетіли «синьо-жовті» після перемоги в першій грі з рахунком 3-1. Ба більше, у матчі-відповіді цей рахунок тримався до 70 хвилини й лише після цього українці посилалися та пропустили 3 голи. Саме тому ця поразка була дуже негативно сприйнята суспільством, яке навряд чи так відреагувало б на виліт від Бельгії, якби, наприклад, перший матч завершився з рахунком 1-1, а другий 1-2, але вийшло набагато болючіше й на Сергія Реброва знову полилася купа критики. І, звісно ж, без розмов про його заміну на іншого фахівця на чолі збірної України не обійшлося. У цьому тексті ми розглянемо, а які ж варіанти майбутнього розвитку подій є станом на зараз й підемо від найбільш реалістичного до суто популістичного.
Залишити Реброва
Варіант, який зараз мало кому сподобається, але він і є найбільш реальним. Шевченко не раз говорив, що завдання Реброва вивести збірну на Чемпіонат світу 2026. Тому логічно, що саме по кваліфікації до нього й будуть оцінювати Сергія Станіславовича. Отже, й звільняти зараз ніхто не збирається. Тим більше й виліт від Бельгії навряд чи можна назвати провалом, як і інші результати збірної під керівництвом Реброва.
І мова саме про результат. Тому що ми вийшли на Євро-2024, набрали там 4 очки й нам відверто не пощастило не потрапити у плей-оф. Звісно ж, на це вплинула невдача з Румунією, але кількість набраних балів не говорить про загальний провал. У Лізі націй був невдалий старт, але потім 5 матчів без поразок до матчу-відповіді з Бельгією. Та й виліт із загальним рахунком 3-4 від Бельгії, у складі якої грають такі гравці, як Доку, Де Брюйне, Лукаку, теж не найгірший результат.
Водночас якщо дивитися лише на гру збірної України, то питань буде багато. Дуже часто невдалі перші тайми, а звідси й відсутність цілісної картинки того, у що хоче грати Ребров. З іншого боку Сергій Станіславович дуже прагматичний тренер, який не любить ризикувати й ставить передовсім на результат, а тому навряд чи варто чекати якоїсь феєрії від його команди. Інша справа, що це не скасовує провалів, які постійно трапляються на якомусь з відрізків матчу. Теж саме стосується і виклику гравців, оскільки Ребров має обойму на яку робить ставку й викликає нових виконавців дуже неохоче. Історія з Крупським тут показова.
Таким чином виходить парадоксальна ситуація. З одно боку суто по цифрах результатів до Реброва мінімум претензій, хіба що не вихід у плей-оф Євро, а з іншого - невиразна гра, ставка на обмежене коло гравців, навіть, якщо вони не в формі, як Шапаренко на цьому зборі, та провальні відрізки, які є практично в кожному матчі.
Призначити Ротаня
З українських тренерів саме Руслан Петрович видається реальним варіантом для призначення на посаду головного тренера збірної України. Та й загалом є найбільш ймовірним кандидатом в разі відставки Реброва.
По-перше, Ротань знає специфіку роботи в структурі збірних, оскільки має досвід роботи з молодіжної та олімпійською національними командами. Отже, часу на адаптацію до нових умов роботи йому практично не треба. Та й головну збірну він тренував, хоч це й був один матч та ще й зі збірної Англії (0-2) на Вемблі. Проте й такий факт не варто забувати.
По-друге, Руслан Петрович знає багато гравців цієї команди, або кандидатів до неї. В молодіжній та/або олімпійський збірній під його керівництвом встигли пограти: Трубін, Судаков, Сич, Крупський, Батагов, Криськів, Сікан, Таловєров, Бондаренко, Назаренко, Бражко, Попов, Шапаренко, Конопля, Ванат, Бондар, Забарний, Ярмолюк та Різник. Також сюди можна додати Калюжного, який грає за Олександрію та є одним з ключових гравців для Ротаня в цій команді.
По-третє, Ротань досі не продовжив контракт з Олександрією, а отже, влітку цілком може бути вільним. І, якщо серед пропозицій для продовження кар'єри буде збірна України, то навряд чи він відмовиться від можливості очолити національну команду.
По-четверте, суто з іміджевого боку це буде вигідно для УАФ і самого Ротаня. Для асоціації це запрошення успішного тренера, оскільки всі пам'ятають півфінал молодіжного Євро-2023 та бачать результати Олександрії в цьому сезоні. Ну, а для самого Ротаня робота в національній збірній це крок уперед, впізнаваність, можливість показати себе на найвищому міжнародному рівні.
Та все ж варто не забувати, що Руслан Петрович не з тих тренерів, які миттєво дають результат. В молодіжці та Олександрії він тривалий час витрачав на побудову команди та гри.
Запрошення іноземного фахівця
На ринку вільних агентів завжди дуже багато тренерів і обирати є з кого, а тому конкретних імен ми не будемо називати. Тому що, відкривши той же transfermarkt, можна знайти тренера на будь-який смак від молодого й перспективно до того, що вже побачив все, як у клубному футболі, так і в роботі зі збірною. Тому тут все впирається суто у вибір федерації та її можливості.
Та все ж, давайте відверто, тренери високого рівня довго без роботи не сидять і заманити їх в країну, що перебуває у стані війни складно. Звісно ж, це можливо за рахунок дуже високої зарплатні, але чи захоче на це йти асоціація риторичне питання. Тому залишаються ті, хто провалився на попередньому місці/місцях роботи й хоча реанімувати кар'єру, як Вінченцо Монтелла в Туреччині, або ті, хто перебуває на початку кар'єри й хоче показати себе, як Франческо Кальцона в Словаччині.
І також варто згадати ще один нюанс, який поширений у багатьох країнах. Стосується він того, що національну команду має тренувати місцевий тренер і Україна тут далеко не виключення. Тому з іміджевої точки зору асоціація, призначаючи іноземця, йде на ризик, оскільки в разі невдачі з неї будуть запитувати в рази більше, ніж у випадку провалу когось зі «своїх».
Підвищення Мельгоси з молодіжки
Та все ж є в Україні іноземець проти призначення якого навряд чи будуть вболівальники. Унаї своєю роботою в молодіжці точно завоював прихильність багатьох вболівальників і його підвищення навряд чи буде сприйняте негативно, а швидше навпаки. Але й тут є нюанси.
Мельгоса не працював на дорослому рівні. Тому одразу ж виникає питання відносин з гравцями й того, як він себе поставить в колективі, де багато футболістів із чималим досвідом та відповідно своїми думками щодо того, якою має бути їх роль на полі та гра команди. І чи зможе Мельгоса переконати їх в чомусь в разі потреби ніхто не знає, оскільки одна справа знайти підхід до 20-річного Краснопіра й переконати його в чомусь і зовсім інші до зіркових Зінченка, Судакова та Довбика.
З іншого боку особливих змін він вносити й не буде, оскільки довгий час працює з Ребровим і багато в чому його вимоги та стиль гри перегукуються з тим, що хоче бачити Сергій Станіславович. Тобто це продовження тієї ж лінії, що є зараз.
Окрім того, Унаї має довести до кінця команду з якою вийшов на молодіжне Євро-2025, а, отже, переведення до дорослої збірної можливе лише по його завершенню. Тобто вже безпосередньо перед кваліфікацією до Чемпіонату світу. Таким чином від нього одразу вимагатиметься результат, а це великий тиск, значно більший, ніж той що є в молодіжці.
Популістичні варіанти
В Україні часто згадують кілька імен в контексті їх призначення в збірну, але насправді це можуть бути суто популістичні призначення, аби вгодити суспільству.
Першим в цьому контексті, звісно ж, варто згадати Мирона Маркевича. Він мріяв працювати у збірній, але повноцінної нагоди так і не отримав. Зараз же при всій повазі до Мирона Богдановича його час пішов і робота в Карпатах це лише підтвердила.
Другий популярний кандидат - Юрій Вернидуб. Він теж з радістю очолив би збірну, але чи дасть він результат. Все-таки стиль гри притаманний Юрій Миколайовичу досить простий та водночас вимогливий, як і він сам. Чи сприймуть це гравці національної команди, які звикли трішки до іншого, питання швидше риторичне й тут ми ризикуємо наступити на ті ж граблі, що були у випадку Петракова, якого зі схожих причин не прийняла команда.
Кілька років тому багато хто хотів би бачити в збірній Віктора Скрипника, але після останніх невдач цей варіант навряд чи взагалі варто розглядати. Та й питання в тому, чи його стиль підійшов би цій команді теж присутнє. Тому що довелося б грати дуже інтенсивно та ще й з ромбом в центрі поля. А це дуже вимогливий стиль гри, який до того ж потребує не мало часу для побудови, якого в збірній напередодні кваліфікації до Чемпіонату світу просто немає.