Тож подивитися на дуель-відповідь прийшло чимало людей, що було добре видно з трансляційної камери.
Команди вийшли «дати бій», і взагалі це гасло футбольного клубу «Рух» дуже добре описує завдання, які залишилися у жовто-чорного колективу навесні, враховуючи хоч і повільне, але «поглинання» клубу іншим львівським брендом – «Карпатами».
У перші хвилини м’яч активно рухався по обидвох половинах поля, що додавало «гостроти» матчу та створювало додаткову напругу. Господарі, фізична форма яких викликає повагу, якщо дивитись на їхню готовність бігати та пресингувати всі 90 хвилин гри, одразу почали «підтискати» киян, але це більше був пресинг без м’яча, ніж домінація з володінням та створенням власних атак. «Рухівці» персонально опікували всіх «розігруючих» гравців «Динамо», намагаючись зменшити кількість можливих адресатів для передачі від голкіпера Нещерета. Руслан з тих голкіперів, які під тиском часто можуть «губити» концентрацію та бити м’ячем «по горобцях», ще кілька разів пресинг завершився підбором «шкіряного», а через високе розташування атакувальних гравців «Руху», які прийшли «розбирати» своїх гравців, команда епізодично мала рівну кількість футболістів у третій зоні «динамівців» і мала змогу швидко користуватися помилками, інша справа, що це не вийшло.
Кияни з часом зуміли пристосуватися до «агресивних» дій суперника та зрозуміли свої наступні ходи на шахівниці. Перше – це шукання вільних зон Владиславом Ванатом, на якого йшли передачі різного типу: як низом, так і верхом. Далі вже класичне «заходження» в середину крайніх вінгерів Кабаєва та Ярмоленка. Перший, рухаючись з м'ячем, обійшов немов на мотоциклі Слюбика, розвиваючи атаку, і далі протягом першого тайму ще кілька разів виграв особисте протистояння з Богданом, який у цьому матчі віддав перевагу роботі попереду, де неодноразово підключався до атак своєї команди, залишаючи «пустою» ланку захисту. «Динамо» не цуралося й просто вибивати м’яч вперед з надією на «чіпляння» за нього гравців нападу.
Перший забитий м’яч біло-синіх прийшов після володіння м’ячем на лівому фланзі та передачі Шапаренка врозріз на Буяльського, який елегантно розібрався на «носовій хустинці», викотивши м’яч поміж двох гравців суперника на Ваната, який відкрив рахунок на користь «столичних». Перевага в класі продовжила даватися взнаки, і Київ продовжив створювати небезпеку, тепер вже додалося більше креативу, гравці почали іноді грати п’ятками та діяти нестандартно. Бразильські гени чистокровних киян проявились і при другому взятті воріт, коли Ярмоленко-Шапаренко-Буяльський втрьох «розкрутили» лінію захисту «Руха», подвоївши свою перевагу.
Микола Шапаренко декілька разів пробував віддавати довгі передачі на забігання своїх партнерів, але щоразу вони були перехоплені центральними захисниками команди суперників. Але чого варте м’яке закидання на край штрафного майданчика, звідки Буяльський в дотик переправляв на Ваната, але зробити дубль форвард не зміг.
«Рухівці» продовжили «огризатися» і в другому таймі, в якому стали частіше бити в площину воріт Руслана Нещерета. Також продовжились спроби «шукати» попереду Юрія Климчука, обсяг бігової роботи якого не може залишитись без уваги. Підопічні Віталія Пономарьова грали гібридну схему і атакувати намагалися широко, із п’ятьма гравцями в півзахисті, залишаючи трійку ЦЗ, як і було продемонстровано на передматчевій розстановці. При захисних діях гравці намагались якомога більше «наситити» власну штрафну зону, звужуючись та, по можливості, грати «від простого».
Київські динамівці вибігали в контратаки, розуміючи важливість відтягувати м’яч якнайдалі від власних воріт та розуміючи ціну помилки і проблеми, які міг би створити «Рух», забивши бодай один м’яч. Кінцівка гри так і пройшла на «зустрічних курсах», й одні й інші намагалися швидко контратакувати, але відзначитися більше не судилось нікому.
Київське «Динамо» перемагає львівський «Рух» 2:0 та продовжує «крокувати» за чемпіонством. А львів’янам треба робити висновки та виходити з ігрової кризи, в якій опинилася команда.