– Невже увесь цей час так і скнітимете у юнацькій команді?
– У моєму випадку лише одне – чекати, вести перемовини з клубом, шукати якесь компромісне рішення. Спробувати домовитися, щоб відпустили в оренду. Ясно, що не зараз, бо сезон у розпалі, йде до завершення, скоріше навіть так.
У мене складна ситуація, бо я у 2022 році повернувся до «Шахтаря» з-за кордону вже під час повномасштабної війни. І мої умови контракту з донецьким клубом були дещо ліпшими, вищими ніж в деяких інших українських гравців, скажімо так.
Мені 31 рік, в мене є сім’я, троє малих дітей. Я маю, як чоловік, заробляти. Не можу допустити, щоб вони питали: «Тату, а де наші йогурти?». Тому… Потрібно нині цей непростий час якось перетерпіти, пересидіти. Я не можу просто взяти і розірвати контракт з «Шахтарем». З вищесказаного, ви маєте чітко зрозуміти, чому.
– Поміж ваших слів можна вловити зрозумілий розпач від тої ситуації, в якій ви перебуваєте. І це зрозуміло. У вас є претензії власне до «Шахтаря», як клубу?
– Жодних. «Шахтар» виконує переді мною всі контрактні обов’язки, як і я перед клубом. Скоро відкриється літнє трансферне вікно, воно довше за зимове, клуби більше грошей витрачають на комплектацію, тож, сподіваюся, якийсь варіант продовження влітку має бути, - вірить Петряк.