Гроші — це гроші. Контракти — це контракти. Але те, як «Атлетік» переграв «Барселону» у сазі з Ніко Вільямсом, — це вже справжнє мистецтво.
Можливо, це все було розіграно агентами, які просто хотіли вибити найжирніший контракт в історії баскського клубу. А «Барса» насправді ніколи й не мала реальних шансів — лише годувала себе ілюзіями.
Але факт лишається фактом: у цій грі «Атлетік» діяв на випередження, холоднокровно і з фінальним відео, яке вдарило по Каталонії сильніше за будь-який гол у фіналі Кубка.
Проблеми «Барселони» з реєстрацією
Навіть мій кіт знає, що в «Барси» проблеми з реєстрацією гравців. Це як вечірні черги в «Сільпо» — бісить, але що поробиш.
Агент Вільямса теж це розумів. Тож коли почали оформлювати перехід, перше питання було: «А які гарантії, що мого хлопця взагалі зареєструють?» Відповідь була у стилі: «Та розслабся, все буде норм».
Він не розслабився. Навпаки — виклав на стіл план «бе», «це» і «де» — з втечею через балкон: оренда або безкоштовний трансфер у серпні, якщо «Барса» не зареєструє Вільямса до 20-го числа.
«Балкон втечі» — не фантазія, а перевірена опція
Ці «опції втечі» не вигадка. Подібні пункти були у контрактах «Барси» з Дані Ольмо, Жюлем Кунде та Ілкаєм Гюндоганом. Тож каталонці самі відкрили цю скриньку Пандори, але цього разу вирішили замкнути її на замок.
Саме цей пункт і поховав трансфер.
У таборі Вільямса пам’ятають, як торік ледь не втратили Дані Ольмо через бюрократію, поки уряд не включив режим «рятуйте-Барселону». Вільямс подивився на це і подумав: «Я, звісно, не Принц Гаррі, але проблем мені не треба».
Бо зависнути між клубом і лігою — це як мем із Містером Біном, який сидить на узбіччі без віри, надії і ліцензії.
Чому «Барса» не дала гарантій?
Бо Деку досі не пережив свою душевну травму від реєстраційної драми з Дані Ольмо. Тоді він тиснув на всі кнопки, навіть на червону, щоб гравця затвердили. Лише втручання Вищої спортивної ради Іспанії врятувало ситуацію.
З того часу Деку став ніби старим ветераном, який не хоче воювати. Жодних контрактів із опціями втечі: хочеш грати в «Барселоні» — підписуй без дурниць.
«Атлетік» — шахіст, що грав на слабкостях «Барси»
І тут у гру вступив «Атлетік». Не просто як фоновий клуб, а як досвідчений шахіст, що прорахував п’ять ходів уперед.
Баски звернулися до Хав’єра Тебаса — головного бухгалтера Ла Ліги — з проханням перевірити фінанси «Барси». Потім випустили заяву, мовляв, каталонці ведуть переговори з футболістами за нашою спиною. Простою мовою — «Барселона, ми вас бачимо».
Медійний тиск. Атмосферу плавних переговорів зіпсовано.
Контракт-легенда — 10 років і 10 мільйонів на рік
«Атлетік» не просто дав Вільямсу контракт — це був контракт на 10 (!) років з чистими 10 мільйонами євро на рік. Найбільша зарплата в історії клубу.
Пропозиція, що кричить: «Ми зробимо тебе легендою».
«Барса»? Ніяких шансів перебити цю пропозицію.
Чому?
Бо в Країні Басків свої податкові закони. Там можна платити гравцям більше — і витрачати менше.
Едуард Ромеу, колишній віце-президент «Барселони», порахував: якби вони намагалися повторити ці умови, це обійшлося б їм на 40% дорожче. Це як побачити в супермаркеті акцію «дві піци за ціною однієї», але мати в кишені лише потертого Грушевського.
«Барса» загрузла в роздумах, а «Атлетік» уже святкував
The Athletic підсумував чітко: «Атлетік» використав те, що мав — стабільність, гроші і зв’язок з гравцем — і зробив це ідеально, знаючи, що в опонента на руках не карти, а сміття.
«Барселона» ж загрузла в роздумах: як відкласти виплату клаусули до 1 липня, щоб записати її в новий бюджетний рік — і вікно можливостей закрилося.
За іспанськими законами гравець має фізично занести гроші в офіс Ла Ліги. Без цього — реєстрації не буде. Вільямс цього не зробив, бо не було гарантій, бо відчував запах смаленого, бо не захотів ставати героєм бюрократичного триллера.
Відео — вишенька на торті
Іронія: коли «Барса» ще думала, що все йде нормально, «Атлетік» уже зняв і змонтував відео з оновленням контракту.
Вільямс малює мурал з написом «WIN 2035» — як серіал HBO про басків, що вкрали найгарячішого вінгера Іспанії.
Вранці наступного дня це відео вже було всюди. Гравці «Барси», фанати і технічний директор побачили його одночасно — у соцмережах.
Реакція? Там готували медогляд і презентацію, а отримали мурал і 10 років контенту для соцмереж «Атлетіка». Яка тут може бути реакція?
Підсумок
Це не просто трансферна історія — це історія про ритм, темп і вчасний хід.
«Барса» мала м’яч, але не побачила пас. «Атлетік» — тихо, впевнено, з холодним обличчям старого профі — пройшов усю дистанцію і закотив м’яч у порожні ворота.
Навіть якщо все це було придумано агентами — це робить гру ще красивішою. Адже нема нічого кращого за ідеальний план, що працює бездоганно, навіть якщо він народився не в клубних кабінетах, а в головах хитрих переговорників.
Випадковий спогад мого кота
У середині 1990-х Зідан грав за «Бордо» — перспективний, але ще не світовий гравець.
Менеджер «Блекберна» Кенні Далгліш хотів підписати його (разом із французом Крістофом Дюгаррі). Клуб мав гроші, бо кілька років тому виграв Прем’єр-лігу, а власником був мільйонер Джек Вокер.
Але Вокер нібито відповів: «Навіщо нам Зідан, якщо у нас є Тім Шервуд?»
Тім Шервуд тоді був капітаном і хорошим гравцем, але… це ж Зідан.
У підсумку Зідан поїхав у «Ювентус», виграв Золотий м’яч, Лігу чемпіонів із «Реалом» і став чемпіоном світу.
Ця історія стала футбольним фольклором — навіть Шервуд коментував це з гумором, мовляв, «я не був настільки хорошим, щоб утримати Зідана від переїзду».
До чого тут це? Ні до чого. Просто згадався трансфер, який не відбувся.