Колишній головний тренер полтавської «Ворскли» Желько Любенович вперше розповів про погрози агентів, які змусили його піти з клубу та залишити територію України.
– Ви покинули «Ворсклу» після 17 днів після призначення. Що сталося та якими є причини?
– Причина – та, яку назвав один зі журналістів, Михайло Співаковський. Те, що агенти, які запропонували мене та привели в клуб, почали погрожувати – кого я повинен підписати, а кого ні. Я поговорив з керівництвом – воно спробувало мені допомогти у цій ситуації. Але разом прийняли рішення, що найкращим кроком буде поїхати з країни.
– Це були настільки серйозні погрози за те, що ви не хотіли запрошувати у клуб гравців, на яких вони наполягали?
– Я вважаю, що погрози були достатньо серйозними, щоб я покинув країну.
– То ви вже виїхали та перебуваєте десь на Батьківщині?
– Так.
– Чи вдавався взагалі клуб до якихось конкретних дій, щоб запобігти цій ситуації?
– Так. Коли я звернувся, то вони сказали, щоб я дав їм один день на роздуми, як тут мені допомогти. Але наступного дня зателефонували та сказали, що найкраще для мене – поїхати з країни.
– Чи можете назвати прізвища цих агентів?
– Не хочу називати. Нехай це буде на їхній совісті, як вони ставляться до людей. Можна сказати, що це моя помилка, що я погодився з ними працювати.
– Скільки часу ви з ними працювали? Це нові агенти чи старі?
– Ні, просто мені зателефонували ці агенти та сказали, що є варіант з «Ворсклою». Що вони можуть мене запропонувати. Одного з цього агентів знав давно. Думав, що це порядна людина, а виявилося, що я помилився.
– Чи планували ви або, можливо, плануєте звертатися в якісь футбольні органи стосовно цих погроз від агентів? Наприклад, в УАФ.
– Ні, не збираюся. Я навіть не знаю, до кого звернутися. Прикро, що деякі журналісти пишуть про мене, не знаючи про цю ситуацію. Бажаю, щоб вони ніколи в такій ситуації не опинилися.
– Просто якщо ці погрози були серйозними, то це питання, яке потрібно публічно підіймати. Ви точно не хочете назвати прізвища агентів?
– Не хочеться, чесно кажучи. Звідки я знаю, що ці люди потім можуть мені зробити? Тому мені краще просто закрити цю тему та рухатись далі.
– Те, що сталося з вами, також може повторитися з іншими тренерами чи гравцями.
– Можливо, так. Просто я теж боюсь. Через це раніше не хотів давати інтерв’ю. Але це крик душі. Хочеться показати людям, що Любенович втік з країни не через нестачу футболістів у «Ворсклі», а з інших причин.