Власне, жодного трансферу на вхід поки не сталося, тому Олександр Шовковський продовжує розраховувати на тих самих футболістів, що й минулого сезону. Тут цікавіше обговорити те, чи варто київському клубу відпускати своїх лідерів, якщо стосовно них будуть якісь пропозиції. Поки «Динамо» віддало захисника Максима Дячука в оренду у «Лехію», а півзахисник Роман Саленко на тих же умовах перейшов у «Зорю». Втім, поки їх важко назвати основними гравцями киян, отже сила команди суттєво не зменшилась. А що робити, коли надійде трансферний запит щодо Михавка, Попова, Шапаренка чи Ваната? «Давати зелене світло» їхньому переходу чи не послаблювати команду перед новим сезоном?
Це питання варто розглянути у двох площинах. Перша з них - суто юридична. «Динамо» Київ як клуб має повне право нікуди не відпускати свого футболіста до завершення дії його контракту. Хоче футболіст чи не хоче, але якщо він підписав угоду, то має її виконати до кінця, якщо тільки сам клуб не вирішить інакше. Тому тут лише власник столичного гранда Ігор Суркіс може вирішувати, продавати того чи іншого гравця або залишити його в себе.
Але друга площина цього питання має на увазі те, чи піде відповідне рішення на користь команди. Для прикладу беремо ситуацію з Володимиром Бражком. Взимку його хотів підписати англійський «Вулверхемптон», але Ігор Суркіс гравця туди не продав. З одного боку, там була розмова про те, що трансферну суму англійці хотіли платити частинами з розбиванням на кілька років, а «Динамо» це не дуже влаштовувало. Але ще тоді пролунали такі слова, що навряд чи лідеру «Динамо» варто переходити в клуб, котрий взагалі може вилетіти з АПЛ. Як бачимо, «Вулверхемптон» аж ніяк не вилетів, тим паче, можна згадати історію з переходом Іллі Забарного. Тодішній «Борнмут» був далеко не таким сильним, як зараз, але ж гравця відпустили.
Переходимо до питання користі для команди. Так, Бражка втримали, а «Динамо» нарешті стало чемпіоном. Але після чогось не завжди означає внаслідок чогось. Після зриву переходу у «Вулверхемптон» Володимир випав зі стартового складу, а його місце міцно посів Микола Михайленко і не віддає його досі. Було помітно, що по психології гравця сильно вдарила інформація про те, що принаймні поки він не зможе спробувати свої сили в АПЛ. Тому поки вийшло так, що «Динамо» і грошей не отримало, і футболіст, котрий до цього був лідером команди, тепер не потрапляє в основний склад.
А чому так відбулося? Вся справа тут у психології. Якщо говорити дуже грубо, то є два типи людей. Когось більше мотивують міцні слова, погрози, лайка і жорсткий натиск, а комусь більше потрібні підбадьорювання, похвала і добре слово від тренера. Вірогідно, ставка була на те, що Бражко «закусить зуби» і протягом весняної частини сезону буде горіти бажанням довести всім навколо, що він таки гідний грати в чемпіонаті Англії. Тим паче, планувалося, що після чемпіонства в УПЛ і вдалого виступу на молодіжному ЄВРО його вартість може навіть зрости.
Однак, схоже, що Бражко належить до другого типу людей, на котрого треба не тиснути, а підтримувати. І тягар зірваного трансферу в АПЛ його суттєво «прибив» до землі. А його стосунки з блогеркою Дашею Квітковою можуть піти йому тільки в плюс, якщо це допоможе Володимиру повернутися в зону емоційного комфорту. Врешті, його майстерність і талант нікуди не поділися, тому ще далеко не все втрачено.
Повертаючись до запитання, яке винесене у заголовок статті, єдино правильна відповідь така: «Потрібно робити так, як буде краще для команди». Не завжди втримання гравця в «Динамо» піде на користь самому «Динамо». З іншого боку, якщо футболіст горітиме прагненням показати себе і таки поїхати в Європу, то це точно піде на користь всім. Зараз же зрозуміло, що поки кияни мають шанси вийти в основний етап Ліги чемпіонів, доти навряд чи хтось із лідерів піде. Якщо цього зробити не вдасться, тоді можуть бути трансфери на вихід. Якщо ж «Динамо» гратиме восени в Лізі чемпіонів, то й самі лідери команди можуть захотіти залишитися, щоб яскраво проявити себе в цьому турнірі і зацікавити ще сильніші клуби, ніж раніше.