– Ви повернулися з командою після матчів у Європі. Які перші враження від цього досвіду?
– Дуже виснажливо. І для футболістів, і для тренерів, і навіть для менеджменту. Постійні переїзди, кожна ніч – в іншому місці, життя на валізах.
– За цей період скільки часу команда мала для відновлення?
– Жодного повноцінного дня. Фактично з 29 липня, коли ми поїхали на матч до Андорри, у команди не було можливості нормально відновлюватися. Усе відбувається через два дні на третій: гра – дорога – знову гра. Увесь час після матчів команда проводить у літаках, потягах чи автобусах. Без повноцінних тренувань, без часу для відпочинку. Жодного вихідного дня у гравців не було. У такому режимі ми провели шість матчів. І попереду ще чотири.
– Як це впливає на футболістів?
– Дуже негативно. Постійна втома, ноги затікають в автобусах і літаках, відповідно ризик травм високий. Є психологічне виснаження – хлопці постійно разом, у них немає навіть дня, щоб побути з родинами. Після гри з «Пакшем» повернення до Житомира зайняло 36 годин. Це ненормальний ритм для професійного футболу.
– Водночас Руслан Ротань казав, що, незважаючи на аномальний графік, не буде жалітися.
– Це його позиція, і вона заслуговує поваги. А я, як президент клубу, мушу захистити гравців і тренерів, дбаючи про їхній стан. Те, що ми переживаємо зараз, – фактично знищення команди.
– Чи можна знайти рішення цієї проблеми?
– Ми розуміємо, що війна внесла свої обмеження і що авіасполучення в Україні обмежене. Але є питання до футбольних органів. Усі українські клуби, які грають у Європі, заробляють очки не лише для себе, а й для українського футболу загалом. Було б логічно зробити так, щоб на час війни, не маючи можливості перетинати кордон літаками, представники України на стадії кваліфікаційних раундів у серпні мали можливість отримати перенесення своїх матчів у перших двох турах УПЛ. Це дало б час на відновлення. А зараз фактично кожен суперник в єврокубках ще до стартового свистка має значну перевагу над українськими командами. Потрібно це виправляти. Вважаю, що ці фактори вплинули на фізичний і моральний стан не тільки «Полісся», а й «Шахтаря» та «Динамо».
– Здається, «Полісся» підтримало ініціативу, що клуби, які представляють Україну в єврокубках, не мали можливості для перенесення гри?
– Саме так. Але коли особисто пережив із командою всі випробування впродовж цих 20 днів, зрозумів, що це було моє помилкове рішення. Звісно, я проти зловживань переносами, але саме під час європейських кваліфікацій вважаю, що наші команди мають право отримувати час на відновлення і підготовку до наступних ігор.
– Є думка, що графік без переносів не є проблемою для команд під час єврокваліфікації?
– Я теж так вважав. Але щоб зрозуміти всі труднощі, треба їх особисто пройти. Я щиро запрошую будь-кого з журналістів або ведучих проїхати увесь шлях разом із нашою командою під час усієї кваліфікації й показати футбольній громадськості, як це насправді відбувається. У будь-якого експерта після перегляду такого «серіалу» думка зміниться. Вважаю, що наші футбольні органи мають поставитися з повагою до українських клубів і врахувати логістичні труднощі щодо переміщень під час війни.