Якщо на подвиг не чекав і сам наставник «вовків» Руслан Ротань, який заявив після матчу, що «рахунок 3:0 говорить про клас «Фіорентини», то чому рядовий вболівальник мав чекати чогось хорошого.
От і не чекав. Вибачте. Аж надто різний рівень двох команд. Аж надто «Полісся» приреченим виглядало. Вже на старті беззубі «вовки» фактично викинули білий прапор.
Ну, хоча би є, проти кого викидати. Проти відомого італійського колективу, який нещодавно двічі поспіль був фіналістом Ліги конференцій.
Та й взагалі, житомирська команда як наша «третя єврокубкова сила» заслуговує хоча б мінімальних приємних коментарів за прохід одразу двох опонентів і вихід у вирішальну стадію кваліфікації. Не по Семену шапка у тій вирішальній стадії. Це констатація, і з подібним нічого не вдієш. Хіба що повториш за Русланом Петровичем: «рахунок 3:0 говорить про клас «Фіорентини».
Ну, а далі - моторошний жах. Це я про «Шахтар» та «Динамо». Два наші провідні клуби на євроарені перетворюються на посміховисько. Безумовно, переважно це образливе визначення стосується динамівців, але й «Шахтар» нічого не зміг зробити, щоб можна було б думати інакше.
Практично в будь-якій ситуації можна знайти дзвінкі відмовки, які при мінімумі маніпуляцій можна подати як об'єктивні нюанси та труднощі. «Шахтар» втратив через травму свого провідного футболіста (Кевіна), через що не зміг пройти «Панатинаїкос», пенальті – це все одно лотерея, «Серветт» нічим не відрізнявся від «Епіцентру», з яким «гірники» зустрілися на старті УПЛ і ледве змогли зламати. Та й знову травми – Невертон та Еліас.
Тільки ось подібні «об'єктивні нюанси і труднощі» все одно не перестають бути відмазками, адже подібне «добро» має практично кожен суперник.
Що, чогось такого не було у «Серветта»? Так там ще більше проблем і плутанин. Втратили відразу кількох лідерів у міжсезоння, а потім, після трьох поспіль поразок, втратили головного тренера. Потім втратили головного тренера, який тимчасово виконував обов'язки. Теж через поразку.
У підсумку, стартувавши з кваліфікації Ліги чемпіонів, опинилися аж у кваліфікації Ліги конференцій. Старт у чемпіонаті Швейцарії теж провалений. Одна радість: зуміли залучити дійсно вправного тренера – француза Гурвеннека. Але все одно проти мобільного, злого та мотивованого «Шахтаря» наявність одного козиря видавалася вельми дрібним аргументом.
Проте насправді виявилося, що міць, баланс і функціональна готовність нинішнього «Шахтаря» - це, м'яко кажучи, перебільшення. Бо коли команда готувалася в фактично ідеальних умовах – у Словенії, і грала лише в єврокубках, то у тренерського штабу Арди Турана виходило зводити «дебет з кредитом».
Але варто було бронзовому призеру минулої першості УПЛ стартувати на внутрішній арені, як на Арду Турана та його команду посипалися всілякі проблеми. Виявилося, що і проти бразильців, що розігралися, можна знайти протиотруту. Виявилося, що Судаков має ігрові проблеми. Виявилося, що проблеми захисту «Шахтаря» з приходом турецького фахівця не зникли. Виявилося, що зламувати ешелонований захист «Шахтар» і надалі не вміє, обмежуючись холостим володінням м'яча.
А ще виявилося, що Арда Туран – і не чарівник зовсім. Можливо, він і на правильному шляху, він ще вчиться, тому помилки обов'язкові, але аж надто впадає в око академічність його підопічних.
У двох іграх проти грецького віце-чемпіона підопічні турецького тренера билися головою об стінку, і у першому матчі проти швейцарського віце-чемпіона продовжили своє нехитре та марне заняття.
Повторюся ще раз: Арда Туран не має плану «Б». Так, можна нарікати на жахливу нереалізацію його підопічних, і це буде правдою, але ж нереалізація – це, як би сказав Руслан Петрович, показник класу, якого, вочевидь, у нинішнього «Шахтаря» все-таки немає в тій кількості, яка має бути за визначенням.
До того ж, на одному рівні з нереалізацією «Шахтаря» залишаються кричущі проблеми у захисті.
Та й останні за ліком травми «Шахтаря» - м'язового характеру. Це говорить про те, що таки у фізичній підготовці команди на новий сезон тренерським штабом були допущені прорахунки. Можливо, неправильно було обрано пік форми. Можливо, надто великими виявилися навантаження. Як би там не було, «Шахтар» виявився вразливим.
І так, якого ще потрібно суперника у вирішальній стадії кваліфікації, щоб він міг вважатися «зручним»?
Це я і до «Динамо» зараз звертаюсь. Ну правда, хлопці, «Пафос», «Маккабі», перед цим «Хамрун». Що ще вам потрібно, щоб не нарікати на дзеркало? Та кращого жереба не могло бути за визначенням.
До речі, минулого єврокубкового сезону у «Динамо» виявилися суперники рівнем вищі. І тоді «Динамо» показало гідну гру. І гідні результати. А в нинішньому сезоні, порівняно з попереднім, «зіграна» команда «найкращого тренера у світі серед колишніх воротарів» виявилася безпорадною.
Ще раз хочу опинитися в ролі волаючого в пустелі: яких слабкіших ви хотіли мати суперників з кваліфікації, якщо ви виглядаєте повними лузерами проти команд з Кіпру та Ізраїлю.
Що, знову слухати «об'єктивні» відмазки про просідання нашого чемпіонату у зв'язку з кацапською агресією? Так і чемпіонат Ізраїлю проводиться не в тепличних умовах. І «МанСіті» з «Реалом» теж можуть нарікати на те, що їм потрібне підсилення.
Але крім цих нарікань, треба все-таки опуститися до першооснов. До, так би мовити, «заводських налаштувань». «Динамо» у трьох останніх єврокубкових матчах не знає, що робити на полі. «Динамо» не біжить, «Динамо» не захищається, «Динамо» не атакує. Усі ці дії підопічні Шовковського імітують. Втім, як і сам Олександр Володимирович імітує функції головного тренера.
І у зв'язку з цим я навіть починаю вірити імпульсивному Йожефу Сабо, який наполягає, що команда плавить Шовковського. Щиро кажучи, я навіть хочу, щоб було саме так. Тому що лише в цьому випадку можна зрозуміти весь той бедлам, що нині твориться з колись грізною континентальною силою.