Впродовж першого тайму персонал Парк де Пренс кілька разів вимагав в українського військового прибрати синьо-жовтий прапор. Він відмовився та завчасно покинув стадіон.
«Я військовий і у відпустку вирішив полетіти на найкращі європейські стадіони. Для першого матчу я завітав у Париж на стадіон Парк де Пренс. Перед стадіоном придбав за 25 євро шарф ПСЖ з повагою до клубу. Зайшовши на трибуну, я дістав прапор нашої країни й обгорнув ним себе. Через 5 хвилин підійшли стюарди й попросили вийти з трибуни, коли ми вийшли, вони спитали: «Чий це прапор?» Я сказав: «Україна, Ілля Забарний», на що вони сказали: «Окей, можете дивитись далі». Я повернувся на трибуну, але це був тільки початок.
Ще хвилин через десять підійшли вже стюарди та якісь люди вищого рівня. Ми знову вийшли, я запитав: «Які проблеми?» Вони просили пояснити, що на прапорі за символіка. На прапорі був зображений наш Тризуб! Я погано спілкуюсь французькою, тому почав їм у телефоні показувати, що означає наш герб.
Поки я намагався це зробити, підбіг до нас охоронець у бронежилеті. Як я потім зрозумів, це був один з керівників за безпекою на матчі. Він емоційно почав всім щось казати французькою, і я його спитав: «What the problem?» На що він мені відповів: «Шановний, дайте мені хвилинку». І тут мені стало так приємно, людина прибігла і заступилась, по камерах побачив, напевно, цю ситуацію. Він з України просто живе та працює в Парижі, я так зрозумів. Після його палкої розмови з ними я знову пішов дивитись футбол.
Але ненадовго, через 10 хвилин вже інша охорона прийшла і просила мене зняти прапор. Я відмовив, він знову прибіг і заспокоїв їх. Вчетверте вже до мене ціла делегація на трибуну прийшла, один такий у смокінгу навіть був, і коли наш українець почав йому пояснювати за прапор, той йому щось сказав на вухо. Мій захисник, назву його так, підійшов до мене і каже: «Дирекція ПСЖ зателефонувала і наполягає зняти прапор». Я побачив у його очах зневагу до них, але він на роботі – розумію, дуже йому дякую.
Відповів йому, що я військовий і чи він розуміє, що зараз буде? Він відповів: «Так, це твоє рішення». Я встав, зняв шарф ПСЖ. Там був один охоронець, який дуже відверто хотів, щоб я зняв прапор України. Виходячи з трибуни, я кинув у нього шарф і сказав: «Дарую тобі», показуючи пальцем вниз. Його погляд був наляканий, цей його погляд дорого коштує. Українці не здаються ніколи.
Я покинув стадіон ще до перерви. Ілля Забарний – наш українець. У них був у заявці на цей матч, а вони, таке враження, вперше чують про нашу країну. Я вже не кажу про те, що в нас війна!» – розповів військовий на позивний «Дніпрянин».