Злет Буртника немає аналогів, адже в своїй попередній команді – «Ниві» він провів у Першій лізі лише чотири поєдинки, а до цього сезон захищав кольори друголігової івано-франківської «Ревери 1908», в збірних України різних вікових груп не був задіяний.
Sport.ua поспілкувався з людьми, які мали відношення до становлення цього футболіста.
Роман Буртник (батько): «Було бажання, аби син пішов далі за мене»
– Його першими тренерами з Городенківської ДЮСШ, що на Івано-Франківщині були Юрій Гавриш та Михайло Кривко. Я тільки вітав захоплення сина футболом, адже тривалий час грав на місці центрального захисника за городенківський «Пробій», заліщицький «Дністер», сторожинецьке «Підгір'я», збірну «Трудових резервів», яку очолювали наставники Вадим Білоцерківський та Віктор Красношапка. Але далі з великим футболрм не склалося, тому мріяв, аби син пішов далі за мене.
– Яку б рису характеру Василя ви б відзначили?
– Він – непоступливий, як би важко не було, але він поступово долав чергові вершини. На його шляху були травми, вистачало й фахівців, котрі не вірили в нього й радили зайнятися чимось іншим. Та труднощі тільки загартовували Василя, він ставав сильнішим.
– Хто, окрім перших тренерів, зіграв важливу роль в його становленні?
– Тарас Павліш з львівського училища фізкультури, Андрій Нестерук та Андрій Лахнюк з «ФК «Вільхівці» – одного з найсильніших на Прикарпатті, Юрій Вірт, який повірив в його можливості й запросив до першолігової «Ниви».
– Хто для сина слугував взирцем, як футболіст?
– Легендарний іспанець Серхіо Рамос. Беручи з нього приклад Василь навіть виступав під 4 номером, як й оборонець «Реала». Коли ж цей номер був зайнятий, то брав собі той, де обов'язково була четвірка: в «Ниві» – 94, в «Динамо» – 14. Як і Рамос не любив програвати, завжди був налаштований по максимуму.
– Син вже розповідав, як його зустріли в «Динамо»?
– Ні, адже після календарного матчу «Ниви» з «Агробізнесом» він поїхав до Києва пройти медогляд й через кілька годин підписав контракт й повернувся до Івано-Франківська. А вже 4 вересня, коли динамівці відновлять тренувальний процес, то й познайомиться з новими одноклубниками.
Звісно, ми самі шоковані новим викликом в кар'єрі сина, адже про таке можна тільки мріяти. А найбільше зрадів переходу Василя до «Динамо» молодший брат – 16-річний Іван, який грає за спортшколу «Прикарпаття» в своїй віковій групі.
Тарас Павліш (тренер львівського УФК): «Батько Буртника лише одного разу звернувся з проханням»:
– Буртника я взяв на замітку на одному з турнірів в Івано-Франківську, коли він навчався в сьомому класі. Переговорив з його тренерами, батьком, які дали згоду на його навчання в Львові. В сім'ї Василь мав підтримку й ті майже п'ять років навчання батько, для якого спортивний принцип завжди був на першому місці у відносинах тренера з підопічним, лише одного разу звернувся з проханням.
На всеукраїнському турнірі в Жовкві Василь серйозно травмувався. І коли батько через кілька годин примчав з Городенки до Львова й ми перетнулися в палаті, де лежав його син, він лише поцікавився: «Ви Василя не позбудетеся, залишите його в училищі?» Я лише простягнув йому руку й відповів: «Все буде добре, побачите, що син буде грати за серйозну команду». Як бачите, збулось.
Спочатку через невисокий зріст грав на правому фланзі захисту, і в опорній зоні півзахисту, бо був чіпким. А вже в старших класах, коли підріс, то був переведений в центр оборони.
Поступово став одним з лідерів команди.
– А з тієї групи хтось зараз виступає в Прем'єр-лізі?
– Роман Дідик грає за ЛНЗ, Денис Слюсар – в «Русі», а Сергій Стень – в «Вересі». Сподіваюся, що не за горами й дебют Буртника.
До речі, кілька днів тому мені зателефонував власник «Ниви» Роман Михайлів – попередньої команди Буртника й привітав з тим, що ще один мій вихованець буде грати в еліті. Я подякував й спіймав себе на думці, що це саме Михайлів порадив київським селекціонерам звернути увагу на Буртника. В столичному клубі послухали, бо пам'ятали, що за його рекомендацією в «Динамо» опинився Тарас Михавко, який в серпні вперше отримав виклик до національної збірної України.
– Чому Буртник значно раніше не дебютував в більш іменитих командах?
– Я знаю, що він був на перегляді в «Карпатах», що ним цікавилася «Буковина». Можливо, «Ревера 1908» занадто багато хотіла за його трансфер.
Юрій Вірт (головний тренер «Ниви»: «Динамо» зіграло на випередження»
– «Ниві» був потрібен кваліфікований центральний захисник й я зателефонував своєму старому знайомому Павлішу чи не запам'ятався йому хтось з гравців цього амплуа? Він й порекомендував звернути увагу на свого вихованця – Буртника, який виступав за «Реверу 1908». Я взявся за збір інформації, був в курсі, що «Ревера 1908» може зійти з дистанції. Коли запитав в Василя, чи не захотів би він спробувати свої сили в «Ниві», то мені сподобалося, що він навіть не став цікавитися фінансовими умовами, а відразу дав згоду. Бо розумів, що цей перехід сприятиме його прогресу.
– Чим запам'ятався новачок під час першого збору?
– Його стихія – єдиноборства, не боїться силової боротьби, вміло діє на «другому поверсі». Ось і в останньому матчі за «Ниву» зумів нейтралізувати гренадера «Агробізнеса» Максима Войтіховського.
І ще б я відзначив його вміння починати атаку. Зробити точну діагональну передачу метрів на 70 – жодних проблем.
– Скільки часу потрібно буде Буртнику, аби закріпитися в «Динамо»?
– Думаю, що йому тиждень-другий для адаптації буде необхідний. Все ж, в УПЛ – вимоги вищі, ніж в Першій лізі. Але добре, що Василь приєднався до «Динамо» під час паузи в чемпіонаті й буде більше можливостей для притирання. Головне, що його нові виклики не лякають, а гостра конкуренція за потрапляння для початку до заявки лише стимулюватиме невпинно удосконалюватися.