В першій частині ми повідомили основні загальні цифри, а також привели найбільші витрати клубу (згідно з даними авторитетного ресурсу Transfermarkt) за часів роботи деяких відомих тренерів. Сьогодні – друга частина матеріалу.
Нагадаємо, після вильоту з Ліги чемпіонів і Ліги Європи київське «Динамо» провело блискавичну трансферну кампанію, підписавши чотирьох новачків, три з яких – легіонери. Витрати на це підсилення склали, за інформацією авторитетного ресурсу Transfermarkt, - 3,34 млн євро. Багато це, чи мало? Як раніше будувалася кадрова політика «біло-синіх» і як це позначалося на результатах команди, ми продемонструємо в серії матеріалів. Основним оціночним показником в ньому стануть цифри – найбільш беземоційна і точна система визначення ефективності роботи менеджменту «Динамо», яке було і є грандом українського футболу.
Бронза за ціною алмазів…
Рекорд трансферних витрат в одному конкретно взятому сезоні, за одного конкретного тренера, стався в ігровому періоді 2013-2014, коли «Динамо» очолював Олег Блохін, і коли на рахунки продавців було перераховано 46,5 млн євро.
Тоді «біло-сині» придбали Дьємерсі Мбокані з «Андерлехта» (11 млн євро), Юнеса Беланду з «Монпельє» (10 млн), Александара Драговіча з «Базеля» (10 млн), Джермейна Ленса з «Ейндховена» (9 млн) та Бенуа Тремулінаса з «Бордо» (6 млн). Зверніть увагу на клуби та ліги, з яких брали гравців. Але вражають навіть не суми і не назви команд, а те, що вже через рік-два всі ці виконавці продавалися. Тобто, є питання: а як формувалася команда, під яку ігрову концепцію? В чому філософія?
Щоб розуміти неефективність цих витрат і фатальність втрати дорогоцінного часу, приведемо ще й приклад першого тренерського сезону Блохіна в «Динамо» - 2012-2013. Чому я акцентую увагу на втраті часу? Все просто – вболівальники повинні пам’ятати, що саме в період з 2008-го по 2014 рік розгорнулася наймасштабніша і нажорсткіша битва між провідними клубами УПЛ, коли трофеї виграв той, і мав успіх на євроарені, хто менше помилявся в кадровій політиці.
Так от, в сезоні 2012-2013 для команди Олега Блохіна були придбані 8 виконавців, прихід яких анонсувався, як суттєве підсилення, і за яких було заплачено 40,78 млн євро. І хто це? Бразилець Раффаель з «Герти» (9 млн євро), Марко Рубен з «Вільярреала» (8 млн), Мігель Велозу з «Дженоа» (7,5 млн), Ніко Кранчар з «Тоттенгема» (7 млн), Домагой Віда із загребського «Динамо» (5 млн), Тає Тайво з «Мілана» (500 тисяч євро), Андрій Богданов з київського «Арсенала» (1, 78 млн євро), Євген Селін з «Ворскли» (2 млн євро). Окрім цього, в «Динамо» за неоголошені ніде суми прийшли Роман Безус з «Ворскли» і Лукас Перес з «Карпат»…
Вже по ходу цього ж сезону в оренду пішов з «Динамо» Раффаель (найдорожче придбання…), а згодом і Тремулінас, з команди були відправлені також по орендам - Огнен Вукоєвіч та Адмір Мехмеді, Андре Феліпе (Пам’ятаєте такого? А ми ще нагадаємо…) і Леандро Алмейда… Про результати «біло-синіх», тобто вихлоп від всіх цих операцій ми писали нагадували в попередньому матеріалі – 3 місце в чемпіонаті України і стадії 1/16 фіналу різних кубкових турнірів.
«Біло-сині» ангели?
Цікаво, а в який період, і за чого тренерства київське «Динамо» було найбільш ефективним? Тобто, за показником ціна-якість… Тут необхідно згадати двох спеціалістів – Юрія Сьоміна і Сергія Реброва.
Сьомін, про його громадянство наразі неприємно згадувати, однак, що поробиш, такі тоді були часи, приходив на тренерський місток двічі. В сезоні 2008-2009 під нього власники «Динамо» витратили досить скромні 13,6 євро, а з куплених футболістів треба згадати хорвата Огнена Вукоєвича (6 млн євро), бразильців Бетао (1,6 млн) і Гільєрме (5 млн), та фіна Романа Єременка (оренда за 300 тисяч євро).
Гільєрме вболівальники «біло-синіх», думаю, не просто погано пам’ятають, а й взагалі можуть спитати один одного: а такий був взагалі, і чим він відзначився? Щодо інших, то ефективність була значно вищою – того ж Романа Єременка, який виступав за збірну Фінляндії, на сезон 2009-2010 (під пріснопам’ятного Валерія Газзаєва) «Динамо» викупило за 5 млн євро, а Вукоєвич і Бетао (в меншій мірі) стали важливими гравцями «основи».
В другий прихід Сьоміна (з жовтня 2010-го до вересня 2012 року) столичний гранд витратив на трансфери вже 45,5 млн євро. Тут, окрім приходу Олександра Алієва з московського «Локомотива» (8 млн євро), Брауна Ідеє з «Сошо», Горана Попова (1,75 млн) і Адміра Мехмеді з «Цюріха» (3,5 млн), згадати із вдячністю більше й нікого. Хто згадає нині таких персонажів, як Андре Феліпе з «Сантоса» (8,1 млн євро), або просто Андре, як його тоді іменували, чи Факундо Бертольо з аргентинського «Колона», чи Лукмана Харуну (1,5 млн) з Андресом Ескобаром (1,3 млн)? А результат пристойний з усього цього був такий – одне чемпіонство (2009 рік) і вихід в 1/2 фіналу Ліги Європи (2009).
Що стосується Сергія Реброва, то за три його сезони на чолі «Динамо» (2014-2015, 2015-2016, 2016-2017) столичний клуб витратив всього 22,6 млн євро. Небагато. Однак, трансфери ці не стали ключовими в успіхах «біло-синіх» тих років. Прихід Антунеша з «Малаги» (6 млн євро) і Лукаша Теодорчика з «Леха» (Познань, 4 млн) не спонукав Реброва особливо сподіватися на них, як на гравців основного складу.
Хіба що, придбання Дерліза Гонсалеса з «Базеля» (9,4 млн євро) і Тамаша Кадара з «Леха» (Познань, 2,5 млн) стало певною мірою корисним для «Динамо», яке у згаданий проміжок часу здобуло два чемпіонства (2015, 2016) і два Кубка України (2014, 2015). Цікаво, що в той же період столичний клуб продав футболістів на суму в 64,03 млн євро (!). «Динамо» тоді влаштувало досить вражаючий розпродаж кадрів, які збиралися протягом 5-6 попередніх років. Виходить, що більш корисного менеджера, ніж Сергій Ребров, у сенсі ціна-результат, у «Динамо» ще не було…
На цьому ставимо крапку в другій частині. Далі буде…
Трансфери «Динамо» з 2002-го по 2025 рік за певними показниками: