Динамо провалило єврокубкову кваліфікацію. Спочатку у межах ЛЧ поступилося без особливих шансів кіпрському Пафосу. Потім у ЛЄ, вже в боротьбі, програло Маккабі Тель-Авів. Команда неконкурентна навіть на фоні чемпіонатів Кіпру та Ізраїлю. Ліга чемпіонів була зовсім поряд, а це в районі 40 мільйонів євро до бюджету клубу. Проходити випало не найсильніших суперників, з якими не впорались. Отже, команда пішла не тією дорогою. Потрібні зміни.
Я вважаю, що Олександр Шовковський заслужив на відставку. І справа не в тому, що Динамо не змогло пройти Пафос чи Маккабі. А в тому, що киянам за якістю гри просто нічого робити навіть в ЛЄ. Навіть на фоні посередніх команд динамівці – неконкурентні.
Ми знаємо легендарного воротаря Шовковського. Але ми нічого не знаємо про тренера Шовковського. Динамо під його керівництвом одноманітне, нецікаве, нездатне давати результат.
Косметичні штрихи у вигляді польського аналітика не виглядають вражаючими. Динамо потрібні глобальніші зміни, щоб бути конкурентним на міжнародній арені, мати капіталовкладення гравців. Схоже, Шовковський не може дати цій команді нічого нового.
Вибір кандидатів на посаду насправді є. Просто потрібно хотіти його бачити.
Ігор Йовічевіч
Хорватський тренер перебуває без роботи з червня, коли достроково покинув Лудогорець. У Йові було непорозуміння із керівництвом болгарського гранда. Краще піти володарем золотих нагород та Кубка Болгарії, ніж бути звільненим восени після невдалого матчу у єврокубках. Влітку не було гідних пропозицій, тому Ігор вирішив чекати відставок вже по ходу сезону.
Йовічевіч добре знає український футбол. Не потребує адаптації, його не лякає фактор війни. Були розмови про можливе запрошення до Металіста 1925 та Полісся, але, схоже, Ігор вважає, що після роботи у СК Дніпро-1 та Шахтарі він заслуговує на більший рівень.
Йовічевіч добре підходить для нинішнього Динамо. Він здатен вдихати мотивацію у гравців, відкривати молодь. Ігор вміє гарно шукати індивідуальний підхід, працювати із молодими футболістами та допомагати їм пройти шлях у дорослий футбол.
Саме хорватський тренер зміг реанімувати кар'єру Артема Довбика. Дав віру у себе та вивів на високий рівень Михайла Мудрика і Георгія Судакова. У Карпатах проклав дорогу у великий футбол Олексію Гуцуляку та Мар'яну Шведу.
Після початку війни Йові очолив Шахтар. Тоді під український склад потрібен був відповідний тренер. Ідея із Йовічевічем вистрелила. «Гірники» досить непогано проявили себе в ЛЧ, виграли чемпіонат і головне – відбулося капіталовкладення гравців. Засіяли повноцінно зірки Мудрика та Судакова.
Все це зараз схоже на Динамо. Є український склад, потрібно дати гравцям впевненість у собі, дуже потрібне капіталовкладення та ріст молодих футболістів.
Для мене особисто Ігор Йовічевіч – український тренер, бо він досягнув успіху, працюючи, насамперед, в Україні – Карпати, СК Дніпро-1 та Шахтар. Тут у нього повірили, як у наставника, тут працював із найбільшою кількістю клубів, має український штаб, розуміє ментальність місцевих гравців.
Юрій Вернидуб
Після завершення контракту із Кривбасом Юрій Миколайович також взяв паузу. Я думаю, що Вернидуб чекає пропозицій по ходу сезону. Влітку не зміг отримати відповідний варіант, тому вирішив дочекатися відставок. На мою думку, поки йде війна, він навряд чи поїде працювати за кордон.
Вернидуб – це доволі простий футбол. Але він вміє давати дисципліну, вибудовувати захист та розвивати молодих гравців. Плюс – знає, як працювати з африканськими футболістами, що довів у Шерифі та Кривбасі. Все це може бути актуальним для нинішнього Динамо.
Столична команда потребує наведення порядку в обороні. На міжнародній арені захист виглядає зовсім непереконливо. Потрібен ріст молодих гравців. До слова, Олександр Тимчик і Назар Волошин якраз пройшли школу Вернидуба.
А ще Юрій Миколайович у єврокубках себе проявляв непогано. Чого тільки вартує перемога над самим Реалом із дуже посереднім Шерифом. При ньому команда точно не буде байдужою.
Ігор Костюк
Ігор Володимирович від літа 2017 року працює на посаді наставника Динамо U-19. Майже весь нинішній склад першої команди пройшов через його руки. Він дуже добре знає гравців, їхні сильні та слабкі сторони.
Оцінити Костюка, як тренера, дуже непросто. Бо він працює із футболістами фактично два роки. За цей час відбувається їхнє становлення. А от було б цікаво подивитися на роботу наставника вже зі сформованими футболістами.
Свій шанс вже отримали легенди клубу, тренери без особливого досвіду. Тож Костюк явно заслужив на власну спробу у першій команді.
Унаї Мельгоса
Мельгоса показав, що спроможний успішно працювати з кадрами у молодіжній збірній України. Команда іспанця пробилася на Євро-2025 із доволі непростої групи, де серед суперників були Англія та Сербія. На фоні англійців, які переважали класом нашу «молодіжку» в рази, тактично ми виглядали чудово. Були дуже близькими до двох перемог над грізним суперником.
Загалом «молодіжка» Мельгоси була стабільною. Перемагали там, де це потрібно було робити. На фоні суперників, вищих класом, пропонували тактичні моменти. При цьому не було яскраво виражених зірок типу Мудрика, Судакова. Ванат долучався дуже рідко.
Мельгоса вже має досвід роботи в структурі Динамо. У часи Сергія Реброва він очолював юнацьку команду «біло-синіх». Зараз для Динамо вміння працювати із молодими гравцями та правильно вибудовувати тактику проти вищих класом суперників – вкрай актуальне.
Сергій Ребров
Прихід Сергія Станіславовича на посаду головного тренера збірної України досі не приніс очікуваного ефекту. На Євро-2024 не вийшли з групи, у Лізі націй не вдалося підвищитися у класі, важкий старт відбору на ЧС-2026...
Складається враження, що Ребров – більше клубний тренер, ніж наставник для збірної. Йому важливо працювати із гравцями щоденно, а не уривками, коли вони приїжджають в розташування національної команди.
Ребров уже очолював Динамо. За три роки виграв два чемпіонських титули проти дуже непростого Шахтаря. Зміг досягти серйозного успіху в Угорщині із Ференцварошем. Непогано працював на Близькому Сході. Не маючи якості гравців, Сергій Станіславович, тим не менше, досягав успіху на різних місцях роботи. Клас тренера – очевидний.
Навряд чи на клубному рівні Ребров матиме зараз багато пропозицій. Скоріше – чергова поїздка на Близький Схід. Але робота і потенційний успіх з Динамо розкриють перед ним нові можливості та перспективи працевлаштування у європейському футболі.
Сергій Станіславович чудово знає всі проблеми та сильні сторони «біло-синіх». Це для нього точно не чужий клуб. Він здатен вивести команду на новий рівень. Контракт наставника з УАФ чинний до завершення кваліфікації ЧС-2026. Якщо щось у Реброва не вийде, це дасть шанс Динамо запросити наставника ближче до зими.