Георгій Судаков vs Микола Шапаренко
Дистрибуція, просування та креатив
Травма хрестів Георгія оминула. А Шапа на злеті надовго випав із футболу:
порвані хрести у вересні 2022-го;
повернувся у травні наприкінці сезону;
у вересні 2023-го знову випадає з процесу на 1,5 місяці;
щойно оклигав - знову на місяць у лазарет і зимова пауза.
На поле Микола повноцінно повернувся лише на початку 2024-го, фактично втративши півтора року. Ще півроку пішло на повернення кондицій, аби видати найкращий атакувальний сезон у кар’єрі (2024/2025). Якщо говорити про здобутки Шапаренка, то найкращим орієнтиром може слугувати лише Судаков зразка сезону 2024/2025. Бо якщо порівнювати, то з найкращими.
Профілі з м’ячем у обох схожі, але є й відмінності:
Шапаренко суттєво інтенсивніше залучений у дистрибуцію на чужій половині (35/90 передач проти 26.7/90 у Георгія);
Шапаренко мав об’ємнішу роль у просуванні м’яча (18.1/90 проти 13.3/90 у Судакова).
Простими словами: на Шапаренка в півзахисті чемпіонського Динамо лягало суттєво інтенсивніше навантаження на м’ячі. Саме тому його частіше знімали протягом гри або випускали як підсилення на другий тайм. У такому режимі кожен матч Микола не тягнув, щоб знову не зламатися. Його перформанси були коротші (Судаков зіграв на ~750 хвилин більше), але значно інтенсивніші.
У Шапаренка поруч не було Бондаренка, Марлона чи Матвієнка, а основний опорник швидше «давав баланс», як у Реброва, ніж активно вмикався в гру, як Криськів. Тому деякі пасові функції, які в «Шахтарі» розподілялися між кількома гравцями, Шапа змушений був тягнути сам:
Шапаренко поступається Судакову лише на 0.2% у частці передач вперед
в УПЛ Судакову не потрібно бігати до ЦЗ за м’ячем, щоб почати просування, він пасує вперед уже на чужій половині, де це складніше, тому точність передач вперед у Георгія - 66.7%, а у Шапаренка - 75.4% (при більшому обсязі прогресії).
у Шапаренка вища якість утримання м’яча на чужій половині (+4.6%), бо він частіше залучений до формування атак (просто більше нікому).
Маємо більш ізольовану атакувальну роль у Судакова. Він зосереджений на створенні фінального продукту, тоді як у Шапаренка більший вантаж чорнової роботи:
Судаков має вищий xGChain та xGBuildUp (не космічно, але вище);
однак, якщо рахувати лише п’ять останніх передач перед ключовою, то в Шапаренка показник вищий (0.58 проти 0.55).
Судаков долучився до ланцюжків створення 9.06/90 ударів. Це більше, ніж у Шапаренка (8.11/90). Загалом Шахтар завдавав більше ударів, тому тут є простір для дискусій. Але коли порівнювати успішність, то в гольових ланцюжках Шапаренко попереду - 1.41/90 проти 1.37/90.
Головне:
Шапаренко суттєво об’ємніше залучений у стадію попереднього конструювання атак та просування м’яча, бо в Динамо цю роль тягти було нікому, крім нього;
через менші обсяги пасової «чорнухи» у Судакова є можливість більше зосереджуватися на створенні; проте Шапаренко долучався до більшої кількості гольових ланцюжків - це аргумент на користь вищої якості залучення.
Тому не можу погодитися з думкою багатьох коментаторів, що «Шапаренко - п*дарас». Без нього Динамо на м’ячі перетворюється на колгосп і змушене молитися на Буяльського. Найприкріше, що навіть на 25% подібної заміни в Динамо немає й не буде. Бо такий «п*дарас», як показує приклад Судакова, коштуватиме киянам щонайменше 30 млн у валюті. А таких грошей у Динамо ніколи не було й не буде.
Не поділяю і тезу про деградацію Шапаренка-футболіста. Радше говорив би про деградацію коментаторів та журналістів як явище - через бажання спрощувати все до лозунгів для TikTok, як у політиці.
От де дійсно Шапа деградує - це фізика. І тут питання не стільки до його нареченої Крістіни та кардіо, скільки до Лисого та його компетенції нейтралізовувати фактор логістики. Бо здають усі, й ті, хто хрести не рвав.