– Протистояння між російськими та українськими футбольними клубами – це ж історія не сьогоднішнього дня. Вже під час вашої кар’єри, пригадую, було історичне протистояння «Динамо» Київ – «Спартак» Москва. І всі ці події в серпні 2008 року – їх досі всі пам’ятають, вони були легендарними. Чим ви поясните таку ось прям ворожнечу і таке протистояння вже тоді?
– Я пам’ятаю той час. Пам’ятаю, коли ми потрапили після «Дрогеди» на «Спартак», Ігор Михайлович Суркіс мені дзвонив упродовж 3 днів. Мені дзвонив, Тьомі Мілевському дзвонив, говорив: «Поясніть іноземцям, що означає цей матч».
Ми пояснювали іноземцям, що це означає – що це протистояння ще з часів Союзу завжди було, у Союзі ці дві команди вважалися одними з найкращих, і нам обов’язково потрібна перемога.
Коли ми обіграли їх 4:1 у Москві, Ігор був дуже задоволений. Він уже легко так зітхнув, але казав: «Саня, не забувайте: у нас ще один матч».
Вийшло так, що пояснили пацанам. На той час у нас грало десь 5-6 легіонерів в основному складі. Вийшло пояснити, ми досягли позитивного результату і, як то кажуть, для всієї країни подарували чудовий подарунок, для наших уболівальників та для українців. Ми вийшли до Ліги чемпіонів, – сказав Алієв.
«Динамо» виграло обидві зустрічі з однаковим рахунком 4:1. У тому сезоні кияни посіли 3-тє місце в своїй групі ЛЧ, після чого дійшли до півфіналу Кубка УЄФА, де поступилися за сумою двох матчів «Шахтарю» (1:1, 1:2).