«Пропозиція від київського „Динамо“ надійшла після того, як я зіграв за молодіжну збірну Румунії у матчі з Польщею. Після цього поєдинку я поїхав до Києва і відразу підписав контракт
(Чернат перейшов до київського „Динамо“ з бухарестського „Динамо“ у 2001 році, — прим. ред.)
. Коли я приїхав до „Динамо“, було відчуття, що я потрапив у інший світ. Тренувальна база з шістьма полями, два клубні автобуси, два літаки.Але на початку мені було дуже важко без знання мови. Мені знадобилося близько півтора року, щоб почати нормально спілкуватися. Це був дуже важкий період. Я не знав мови, не мав друзів, Тібі
(Тіберіу Гіоане, ще один румунський легіонер „Динамо“, — прим. ред.)
приїхав до „Динамо“ лише за півроку після мого трансферу. Я був один, багато розмовляв по телефону з рідними та друзями в Румунії.Зарплата в київському „Динамо“ була в сім разів більше, ніж та, що була у мене в бухарестському „Динамо“. І її збільшували з року в рік. Не пам’ятаю, скільки саме мені платили — можливо, тому що найголовнішим для мене тоді було потрапити в цей клуб. Я багато чув про „Динамо“, знав, що на той момент вони і московський „Спартак“ 14 років поспіль грали у Лізі чемпіонів. А я хотів грати в Лізі чемпіонів. І я зіграв багато матчів у цьому турнірі.
Щодо варіантів продовження кар’єри, коли я виступав за „Динамо“, то я знаю, що була пропозиція від „Баварії“, знав тоді про інтерес „Аяксу“ і „Ювентуса“. Але в „Динамо“ сказали, що сума трансферу, яку за мене пропонують, занадто мала. Якщо продавати, то за великі гроші. „Мілан“ спочатку пропонував за Шевченка 15 мільйонів доларів, а Лобановський сказав, що це занадто мало. І вони продали його за 25 мільйонів. Через півроку після його відходу я приїхав і застав момент, коли Каладзе продали в „Мілан“ за 15 мільйонів доларів.
Розставання з „Динамо“ почалося, коли головним тренером команди став Сьомін, російський тренер. Шість українців повинні були грати в чемпіонаті України. Сьомін поговорив зі мною і відразу сказав, що мені буде складно потрапляти до складу і краще пошукати варіанти в Європі. Президент „Динамо“ не погоджувався на мій відхід, але я хотів грати. І тут надійшла пропозиція від „Хайдука“ і я пішов до цього клубу в оренду на сезон. Коли повернувся в „Динамо“, Сьомін все ще був у команді, тож я грав мало. І врешті-решт озвучив клубу свою позицію, що хочу змін після восьми років тут, і, зрештою, я перейшов у „Хайдук“ вже на постійній основі
(у 2009 році, — прим. ред.)
. Вони дуже хотіли мене бачити у себе.Лобановський? Він був дуже жорстким. Дисципліна для нього була понад усе. Якщо ти не виконував на полі його установки, то одразу сідав на лаву запасних.
Лобановський дуже рідко сміявся, здається, я бачив таке лише один раз. У нього був дуже хороший штаб, серед помічників були відомі імена: Кузнецов, Михайличенко, Дем’яненко. Він заздалегідь планував тренування, але сам на них не спускався. У нього була своя кімната нагорі, і він з балкона спостерігав за тренуваннями», — передає слова Черната Dynamo.kiev.ua.